21-річний Віталій Ільченко переїхав до Одеси із Краматорська на початку повномасштабного вторгнення. Майже весь свій вільний час хлопець присвячує роботі у центрі для переселенців. Як змінилося життя юнака – у матеріалі Суспільного.
Початок повномасштабного вторгнення Віталій зустрів у Краматорську. У той момент хлопець йшов якраз на завод, де працював верстатником.
"Перший день було незвично, я йшов на роботу, на завод, це було десь п’ята ранку, а над головою було чутно незрозумілий свист, потім в небі побачив дві ракети. Я ще два місяці був в Краматорську, а після цього вирішив поїхати, оскільки в магазинах майже нічого не було, роботи не було і я вирішив випробувати вдачу", — розповів Віталій.
Тепер Віталій допомагає у волонтерському центрі "Гостинна хата". Носить коробки із продуктовими наборами, зустрічає переселенців. Тут він проводить майже увесь вільний час
"П’ять днів на тиждень, з понеділка по п’ятницю, з 9.00 до 17.00. Буває і раніше відпускають, коли закінчуються люди. Тут мені дуже добре, душевна компанія, завжди можна пошуткувати з кимось", — додав хлопець.
У Краматорську у Віталія залишилася родина. Намагається допомагати і їм:
"Зараз дівчина з центру мені запропонувала квартиру, я плачу за комунальні послуги, живу з котом та ходжу сюди. Допомога мені тільки в ліках потрібна, оскільки в дідуся астма я йому інгалятори купляю ну і татові відправляю, він військовий. В Краматорську квартира, там досі мама живе та дідусь, там кожного дня майже прильоти, я намагаюся їм звідси продуктами допомагати, ліками та всім, чим необхідно".
Наразі Віталій має друзів та хобі. Любить кататися на роликах. Мріє найближчим часом побачити своїх рідних, а після війни повернутися додому.
"Я сумую за мамою та дідусем, дуже давно їх не бачив. Хочу відвідати. Зараз я продовжую вчитися на станочника широкого профілю та оператора ЧПУ, вже на четвертому курсі, підвищую свою спеціальність, надалі думаю продовжити роботу, як відновиться завод".
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
