Команда волонтерів з Одеси щотижня вирушає в деокуповані села Херсонщини аби допомогти дітям. Для малечі організовуюсь свята та ігри, привозять подарунки та солодощі. Кошти на благодійність команда волонтерів збирає з власноруч організованих івентів.
Один з волонтерів Андрій Бєглєцов розповів, що спочатку допомагали на Миколаївщині — возили воду та гуманітарну допомогу. Одна після деокупації Херсонщини вирішили, що допомагатимуть дітям, саме там.
"Ми приїжджаємо, збираємо дітей, вмикаємо музику, запрошуємо всіх, робимо конкурси, ігри, солодощі. Видаємо подарунки. Оскільки ми працюємо у сфері івенту, ми проводимо свята, раз чи двічі на місяць. Весь наш гонорар ми передаємо в цей збір. Для дітей Херсонщини можу одягнути костюм динозавра, чи Пікачу. Ведмідь у нас знімає. Катя в нас передає подарунки. Саша (Маріо), він у нас за кермом. В першу, чергу, мені здається, ми допомагаємо самі собі".
Олександр Ведмеденко розповів, що на Херсонщину намагаються приїздити кожного четверга. Волонтери збирають для дітей подарунки — один набір вартує у середньому тисячу гривень:
"Якщо це 100 дітей, то 100 тисяч гривень і паливо до 10 тисяч, зазвичай, виходить на дві машини. У нас є декілька сіл, де по 300 дітей. Потрібно зібрати 300 тисяч гривень. На жаль, зараз це вкрай важко зробити. Люди з тих сіл нікуди навіть не виїздять. Для них це подія в принципі. Дитина дістає з пакета банку "Нутели" і каже: "Я її тільки по телевізору бачив".
Чоловік згадує, як одного разу волонтерам довелось завершити дитяче свято через російський дрон у небі:
"В одному селищ на Херсонщині приїхали до дітей. Розпочали свято. Прийшли військові. Сказали, що над нами літає дрон, треба закруглятися. І ми, аби не лякати дітей, вони ж не знають, скільки має тривати це свято — ми швидко закінчили, все роздали”, — розповів Олександр Ведмеденко.
Волонтерка Катерина Чепурняк на Херсонщині виконує роль водійки, також спілкується з дітьми та роздає їм подарунки. Жінка каже, що не боїться за своє життя та намагається максимально допомогти:
"Їздити не боюсь. Не боюсь за своє життя. Тому що, я не знаю, таке можна казати, чи ні, але якщо щось станеться, то, значить, я зробила по-максимуму. Тому я стараюся зробити максимально все, що від мене залежить.
У мене чоловік військовий і ми вже з ним обговорили, якщо щось з нами станеться, які похорони і т.д. і т.п. буде. Це наша реальність. Що в нього небезпечна, що в мене небезпечна. Це стосується кожної людини в Україні й в нас безпечного місця, на жаль, немає".
"Коли ми допомагаємо дітям, чи ми допомагаємо військовим, скажу чесно, мені стає на душі трохи легше", — підсумував волонтер Андрій Бєглєцов.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області.
