В обласному медичному спеціалізованому центрі в Житомирі вже два тижні лікується молодший сержант Олександр. Військовий вісім місяців був у зоні бойових дій. Кореспондентам Суспільного Олександр розповів, що після того, як на його очах загинув рідний брат, він пережив сильне емоційне потрясіння.
За словами Олександра, він став військовим у 2017 році. Після завершення строкової служби підписав контракт на три роки та брав участь в антитерористичній операції та Операції об'єднаних сил. Коли розпочалася повномасштабна війна, Олександр перебував за кордоном, але він вирішив повернутися в Україну і пішов воювати.
"Я відчував, що щось зі мною не так. Це вже було більше місяця тому. Було відчуття, що ти зовсім не людина. Я просто бачив перед собою те, що там було — більше нічого. Я хочу подякувати психологу з нашої частини, який переконав мене приїхати сюди і пройти лікування. Спочатку я не вірив, що це може мені допомогти, але вже на сьомий день я зрозумів, що я знаходжусь у правильному місці і тут мені дійсно допомогли", — говорить Олександр.
Молодший сержант розповідає, що в медичному центрі йому надають необхідну допомогу не лише ліками, аби відновити його фізичне та психологічне здоров'я.
"Відношення персоналу дали мені надію на нове життя — не таке, як було там, а таке, як життя тут. І зараз я починаю жити цим новим життям, яке є тут. Тепер я спокійно виходжу в місто, і не маю тривожності, яка була раніше. Я вже спокійно знаходжуся в натовпі або коли бачу, що люди щасливі та посміхаються, бо раніше я не міг цього переносити. У мене одразу відкривалася перед очима картина того, що було там. Зараз все по іншому", — каже військовий.
Олександр розповідає, що хотів би ще повернутися до війська.
"Я думаю, що краще піду. Я зроблю більше, ніж той хлопець, якого заберуть з дому і який нічого не знає. Вважаю, що я більше зроблю. І там мої хлопці. Вони зараз поїхали з іншим командиром", — говорить військовий Олександр.
За словами психіатрині Альони Лук'янчук, Олександр багато разів потрапляв в стресові ситуації, але справлявся з ними.
"Він мав достатньо ресурсів, аби контролювати ситуацію. Але смерть брата, яку він пережив на очах — це те, що його вибило з колії. Це основний психотравмуючий фактор в історії Олександра. Якби цього не сталося, ми б зараз і не зустрілися з Олександром", — каже Альона Лук'янчук.
Психіатриня розповідає, що у лікуванні військових використовують комплексний підхід.
"Це поєднання фармакотерапії, психотерапії та інших додаткових методів, таких як фізіотерапія та інше. Тому, коли мова йде про лікування військових, важливо розглядати всі ці аспекти разом, а не концентруватися лише на одному методі. Ми також говоримо про їх соціалізацію та адаптацію до повернення до цивільного життя. Ми розмовляємо про те, як вони можуть жити тут і зараз, а не там, де погано і де є бойові дії", — сказала психіатриня.
Альона Лук'янчук говорить, що родинам військових також важливо звертатися за допомогою до психіатрів, коли це необхідно.
"Рідні критичніше оцінюють ситуацію, ніж військовослужбовці. Часто стикаємося з тим, що вони говорять: "Там моя сім'я, там моє життя і я повернуся туди до своїх братів". Ми говоримо про неможливість адаптуватися до цього життя, що тут коли з військовослужбовцем працюють спеціалісти, залучаються і рідні за їх бажанням. Їм надають консультації, як правильно спілкуватися з військовослужбовцями, які повертаються, які теми обговорювати і які уникати", — каже психіатриня Альона.
Альона Лук'янчук розповідає, що лікує військових з початку повномасштабної війни.
"Ця робота не легка, але дуже потрібна. Іноді вона вимагає жертовності, і я розумію це. Вони зробили занадто багато для нас, щоб зараз залишити їх у станах, в яких вони звертаються до нас", — говорить Альона Лук'янчук.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
