Вихователька Олена Гогілідзе має педагогічний стаж понад 10 років. За цей період попрацювала в двох дитячих садках, як офлайн, так і онлайн, також пережила бойові дії на території рідного села Білозірка на Миколаївщині.
Про педагогічний досвід та роботу нині Олена Гогілідзе розповіла кореспондентам Суспільного.
Будуємо дитячий садочок, бо дітки дуже сумують за дитячим садочком. Вперше, коли прийшли в кімнату спілкування, ми погралися. Вони сіли і кажуть "А їсти коли?"
Спілкування з вихованцями дитсадочку відбувається в будинку культури. Головне, каже Олена, бути не тільки вихователем, а й другом для дитини. Любов до виховательської роботи виникла ще в дитинстві.
"Я була вихованкою нашого дитячого садочка "Чебурашка". Мені дуже сподобалась наша вихователька. І я вже після школи мріяла вступити до педагогічного училища на "Дошкільне виховання", — говорить жінка.
Почала працювати в іншому дитсадку, далі була робота в сільраді і повернення до професії в рідному закладі.
"У лютому 2021 року я прийшла працювати до садочка. Рівно рік попрацювала і почалась війна. І дуже шкода, ми пів року не працювали", — каже вихователька
Поставити роботу "на паузу" довелось через бойові дії на території громади.
"Я і наш сторож їздили до дитячого садочку, всі речі в підвал спускали. Спочатку було дуже страшно. Ми три місяці жили в підвалі. Із вересня 2022 ми почали займатися дистанційно. Теж було дуже важко, тому що вимикали світло. Бувало так, що заняття, а прилітають снаряди", — згадує вихователька.
Пів року, розповідає Олена, разом з донькою займалась волонтерством.
"Розвантажували фури. Важкі коробки. Все це розкладали по пакетах, щоб на кожну людину було", — зазначає жінка.
Під час обстрілів населеного пункту зазнав пошкоджень будинок виховательки. Згадує вона і одне з влучань російських снарядів.
"На день народження директора, так трапилося, був "прильот" і біля мого будинку. Пошкоджені дах, вікна. І коли я зателефонувала привітати Людмилу Вікторівну з днем народження, то перше запитання, яке вона поставила: "Що трапилось?" — говорить Олена.
В той період чергових пошкоджень внаслідок російських обстрілів зазнав і дитсадок. Із ностальгією жінка згадує час, коли працювала у закладі.
"Дітки дуже полюбляли досліди. У нас була зроблена велика ванночка. Туди наливали водичку. І дітки з задоволенням гралися і з пісочком, і з водичкою. А ще навесні ми садили городину. Влітку поливали, сапали дітки. А восени збирали врожай", — розповідає Олена.
У педагогічній роботі головне – не примус, а зацікавленність до активностей через пояснення та ігрову форму. Результат, яким пишаєшся – працелюбність дітей.
"Тут у нас був куточок чергування. Дітки дуже полюбляли чергувати. Особливо хлопці. Бувало, що вранці ми поставили фотографії дівчаток. А коли наближається час сніданку або обіду, вже інші фото стоять, вже хлопці самі себе поставили. Уже фартухи вдягли, і допомагають помічнику вихователя", — каже вихователька.
Олена Гогілідзе сподівається на відбудову дитсадка і що зможе повернутись до звичного формату. Сама ж і надалі продовжуватиме свою роботу, оскільки за її словами, сумнівів у виборі професії ніколи не було.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
