22-річний Віктор Мішко відновлюється після важкого поранення отриманого у Бахмуті 21 січня цього року. Нині нацгвардієць продовжує нести службу в одному з тилових підрозділів.
22-річний Віктор Мішко у квітні 2021 року пішов на службу до Національної гвардії України. Каже, його дід і батько також служили, тому і він вирішив долучитись до війська. Повномасштабне вторгнення, розповідає військовослужбовець, застало його у Харкові.
"Як зараз пам’ятаю цей день. 24 лютого о 4:30 нас підняли по бойовій тривозі. Спочатку не вірилося, бо ти сонний і нічого не розумієш, що відбувається. Але коли побачив винищувачі, коли побачив перші вибухи, то зрозумів, що це не сон",— задує нацгвардієць.
На першому бойовому виїзді окопувалися під вогнем артилерії, розповідає Віктор Мішко.
"Як тільки ми туди заїхали це, буквально, перші 15 хвилин, нас засік дрон, і по нас почала працювати арта. Ми заїхали, а там ні позицій, ні окопів, нічого не було. Буквально годинки за дві викопали хоча б якісь позиції для себе",— розповідає Віктор Мішко.
У Соледарі вперше стикнувся з "м’ясними" штурмами, говорить Віктор.
"Ми були в Соледарі, а росіяни просто йшли по полях та посадках. Це постійні штурми були. Буквально могла бути якась година передишки й все, потім знову штурм. Вони йшли, ми відстрілювалися, вони поверталися, набирали людей і знову йшли. І так буквально цілий тиждень було",— згадує нацгвардієць.
Віктор був навідником автоматичного гранатомета.
"По піхоті так нормально відпрацьовували. Тому що було чутно як наші командири дякують в радіостанцію, що от ти добре відпрацював, що вони відходять",— каже чоловік.
За словами Віктора, із Соледара їх військовий підрозділ на початку січня 2023 перевели у Бахмут.
"Я заїжджав туди також, як навідник АГСу. Втім, у зв’язку з тим, що людей все менше і менше, я пішов у піхоту. І буквально 21 січня ми вийшли на позицію. І все було добре, все було тихо але, приблизно о 10:00 почалися штурми",— розповідає Віктор Мішко.
21 січня, каже нацгвардієць, під час одного з ворожих штурмів отримав поранення.
"Це був приватний сектор, будинок, наша позиція. Ми стоїмо, все добре. По нас почало прилітати РПГ. Ми з моїм побратимом вийшли з будинку. І буквально виходимо і в метрах п’яти від нас стоїть, скажімо так, погана людина. І замість того, щоб в нас стріляти він запанікував і почав тікати. І побратим його вбив. Я повернувся назад у будинок того, що я думав, що можуть з будинку вже залізати. Так і сталося",— згадує нацгвардієць.
У будинку, говорить Віктор, метрів з восьми йому поцілили у голову.
"Одного я мінусував, а другий встиг вистрілити. Прийшовся він у ліву поверхню голови. Скажімо так, у Бахмуті залишилася частинка мого вуха. І разом з вухом зачепило голову. Мені дуже пощастило в плані того, що, буквально на хвилину я втратив свідомість і він просто теж втік, замість того, щоб підійти й добити мене. Дуже пощастило, буквально сантиметр і все, я б зараз перед вами не стояв",— розповідає Віктор Мішко.
Після закінчення війни нацгвардієць Віктор Мішко планує втілити у життя свою давню мрію — служити у поліції.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
