На Алеї Слави Далекосхідного кладовища у Кропивницькому поховали військових ОлександраЧабарая та Олександра Кравченка, які загинули на війні з РФ у Харківській та Херсонській областях, відповідно. Попрощатися із загиблими бійцями прийшли рідні, друзі, колеги по роботі, бойові побратими й посестри.
Олександр Чабарай
Боєць народився в селі Зелене Кропивницького району. Після школи здобув спеціальність токаря у кропивницькому професійно-технічному училищі, розповіла подруга дитинства Тетяна Бойко. Жити у Кропивницький, сказала, переїхав 2004 року.
"Працював спочатку в охороні, потім вивчився на водія. Працював далекобійником. З 2015 до 2016 року пішов добровольцем в АТО".
За словами жінки, Олександр Чабарай має бойові нагороди – медалі "Перемога за нами" й "За оборону Маріуполя".
"З перших днів війни він був мобілізований. Знаєте, він через відеозв’язок передзвонив кожній людині, за якийсь час до загибелі. Він передзвонив кожній людині з села, він сказав гарні, добрі, теплі слова. Ніби відчував, що загине".
Старший солдат Олександр Чабарай служив на посаді водія штурмового відділення, сказала Тетяна Бойко. 43-річний боєць загинув 19 серпня біля села Синьківка Харківської області.
Олександр Кравченко
Боєць народився у Кропивницькому. У профтехучилищі здобув фах автослюсаря, розповіла його сестра Євгенія Ташева.
"Усі машини, з якими він працював, зараз у ЗСУ. Він працював і водієм. Навик його роботи знадобився. Він ремонтував не тільки свої машини, а й машини побратимів. З перших днів вторгнення пішов добровільно в тероборону, а звідти – в ЗСУ".
Зі слів Євгенії Ташевої, на фронті Олександр Кравченко був водієм-електриком стрілецького взводу. 6 липня одружився. 20 серпня біля села Одрадокам’янка Херсонської області 41-річний солдат загинув.
"Влучання – артбостріл був. Загинув під завалами. 20 серпня перестав виходити на зв'язок, 23-го нам повідомили про загибель".
