У Рівному 28 серпня на майдані Незалежності попрощалися з двома військовослужбовцями — 49-річним Олександром Ренкасом і 24-річним Максимом Данічкіним.
Олександр Ренкас
Олександр Ренкас народився у селі Полиці Вараського району. Навчався у місцевій, а потім у рівненській школі. Здобув освіту будівельника. Попрощатися із загиблим солдатом прийшов його двоюрідний брат Іван Стадник разом із сім’єю:
“Сьогодні ми дуже сумуємо, тому що відійшла від нас велика людина. Він мій двоюрідний брат. У мене спогади з ним ще з самого дитинства, коли приїжджав допомагав нам дрова рубати, на рибу ходити. Таким ми запам'ятали Сашка й дуже сумуємо, що його немає з нами. Вічна пам'ять”.
Олександр Ренкас загинув 23 серпня під час виконання бойового завдання біля селища Білогорівка на Донеччині.
Іван Довбенко працював разом з Олександром Ренкасом на фабриці нетканих матеріалів. У 2023 році чоловіки разом пішли на війну.
"Підбив БМП. Дали чотири дні відпустки, потрапив на похорон товариша. Ніхто не знає, що з нами буде завтра, тому що там "не цукор", — сказав Іван Довбенко.
Максим Данічкін
За інформацією пресслужби Рівненської міськради, молодшому сержанту Максиму Данічкіну було 24 роки. Чоловік народився у Рівному. Після дев'ятого класу вступив до технічного коледжу НУВГП, де отримав фах електрогазозварювальника.
Після навчання Максим підписав контракт із ЗСУ й пішов в АТО. Друг Максима Назар розповів, що розмовляв з ним за день до його загибелі.
“Він про війну взагалі нічого не розповідав. Був скритний з цього приводу. Я завжди йому говорив, що чекав його тут, у Рівному. Завжди йому казав: «Максим, давай приїжджай, щоб ми побачились нарешті». Він був моїм найкращим другом. У мене більше, напевно, таких друзів не буде", — зазначив Назар Тарасюк.
Максим Данічкін загинув 23 серпня внаслідок мінно-вибухової травми поблизу села Новоєгорівка в Луганській області. Капелан і пастор церкви “Спасіння” Володимир Гаврилюк розповів, що загиблий розвідник був доброю людиною і хорошим воїном.
“Максим — це воїн завжди з посмішкою. Коли ми приїжджали, дивилися в його очі – найдобріші очі, які були на Землі. Ми навіть думали собі: як така добра людина отримала позивний "Град". Він був добрий до близьких і був вправним воїном. Виконував свою роботу відмінно, працював у надскладних умовах. Не втратив свою гідність, людяність і доброту. Велика шана і честь йому. Схиляємося перед його подвигом” — додав Володимир Гаврилюк.
Олександра Ренкаса та Максима Данічкіна поховали на кладовищі "Нове".
Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
Авторка: Анастасія Грунтківська
