Ігор Іващенко має 30-річний лікарський стаж. У Маріуполі Донецької області він разом з дружиною Світланою працював у поліклініці металургійного підприємства “Азовсталь”. Жили вони на Лівобережжі, де точились жорстокі бої. Подружжя встигло залишити небезпечний район, коли міст контролювали українські військові. Їх прихистили у приватному будинку родичі, що жили в центрі міста. Лікар вів щоденник, записував події маріупольського березня 2022-го, нині домовився про переклад нотаток та спогадів, аби за кордоном більше людей дізнались про початок повномасштабного вторгнення в Маріуполі.
Як Ігор та його дружина Світлана провели три тижні в місті, оточеному російськими військовими, як дві доби добиралися до Запоріжжя, проходячи зо два десятки блок-постів армії РФ, як почали все з нуля у Львові та чому все це чоловік нотував у щоденник — маріуполець розповів Суспільному Донбас.
Таке прощальне повідомлення Ігор Іващенко з Маріуполя Донецької області відправив своїм рідним та друзям. Це було 2 березня 2022 року, після того у місті зник зв'язок.
Ракета РФ влучила в сусідній будинок
Ігор згадує, що у своїй квартирі на першому поверсі, вони зі Світланою лишалися до тих пір, поки у сусідній будинок 2 березня не влучив російський снаряд і там не зайнявся підвал.
"Погасити пожежу намагалися силами сусідів, що жили поруч. Води було мало, добре, що пішов дощ. У свій підвал ми спускалися зранку або під час авіаударів. Він був капітальний, такі у радянські часи робили на випадок ядерної війни. Це було справжнє бомбосховище з декількома виходами, вентиляцією і навіть туалетом, але вже з розібраною каналізацією, на жаль", — розповідає маріуполець.
Чоловік розповідає, оскільки ані інтернету, ані зв'язку вже у місті не було — відчувався інформаційний голод. Тому, каже, усі дуже зраділи, коли сусіди у сховищі змогли знайти українську хвилю.
Про це він пише у своєму щоденнику. Ігор почав його вести з перших днів нападу РФ.
"Ворожі міни вибухають десь у сусідньому кварталі. Поспішно, інтуїтивно пригнувшись, перебігаю до нашого бомбосховища. Там хлопці "зловили хвилю" українського радіо, слухають новини. Жіночий голос такою рідною українською мовою ледь пробивається... З новин нашого радіо чуємо, що майже по всій лівобережній Україні ідуть постійні бої, що ворог окупував Сумську, Чернігівську, майже всю Київську і Харківську області. Але головне, що ми дізнались, це те, що готується "зелений коридор" для виїзду з Маріуполя до Запоріжжя. Та коли це станеться, ніхто не знає. Росіяни не дають на це згоди..."
Попри холод і обстріли була віра в порятунок
Як зазначає чоловік, по радіо вони й дізналися про коридор. Збиралися поспіхом, тому багато цінних та дорогих серцю речей з дому не взяли. У машині був повний бак — це додало рішучості, каже Ігор Іващенко, бо залишатися поряд з комбінатом "Азовсталь" ставало дедалі небезпечніше.
"На заявлену евакуацію прибуло багато людей. Люди чекали понад годину, почався обстріл. У сховищі була тіснява, діти плакали. Аж поки зайшли військові й сказали розходитися, бо жодних коридорів немає. Натомість переїхати міст з Лівого берега тим, хто на автівках вони дозволили", — розповідає маріуполець.
"5 березня 2022 рік. Поліцейські пропонують не повертатися на Лівий берег, а залишатись тут у центрі. Як варіант, пропонують зупинитися в драмтеатрі, куди привозять воду, якусь їжу, можливо якісь речі. Нам кажуть, що це найбезпечніше місце для переховування: є великі підвали, та ще багато місця в залах і фоє театру. Частина людей погоджується на це, але ми розгублені, бо розраховували вже сьогодні виїхати з міста. Військові кажуть, що всі виїзди з Маріуполя для цивільних закриті, бо навколо міста йдуть постійні бої, окупанти прострілюють всі автодороги...", — йдеться у щоденнику.
Подружжя приймає рішення зупинитися у батьків Ігоря. Вони живуть неподалік центру міста в приватному будинку, там поруч у яру є колодязь та й розпалити вогнище для приготування їжі було простіше, розповідає маріуполець.
"7 березня 2022 рік. Розводимо багаття, воно важко розгорається від сирості та пронизливого вітру. Ставимо казанок та чайник. Вітер приносить звуки потужних вибухів та роботи важкої артилерії на сході міста. Здається, що все це стає ближче, ніж вчора. Вечеря готова. У нас макарони та курячі стегна на пательні, чай та трохи печива. Поки багаття зовсім не потухло, ставлю грітися відро з водою для посуду і рук. Після вечері, поки ще сутінки, намагаюся трохи почитати. У мами є книга Нового Завіту, яку я їй подарував кілька років тому. Вона надрукована великим шрифтом, щоб легше було читати людям похилого віку. Оскільки в душі повний розпач та розгубленість, намагаюся знайти в цих святих текстах заспокоєння та підтримку", — цитата із щоденника маріупольця.
Евакуація: шлях з окупації до Львова
У будинку батьків родина лікарів Іващенків залишалася до 15 березня. На той час в Маріуполі не було світла, тепла та газу, розповідає Ігор. Натомість води, дров та харчів, каже, родині вистачило.
"Автівка завжди стояла напоготові. Я її щодня прогрівав і слухав радіо. У новинах постійно обіцяли коридор, і ми сподівалися все ж таки виїхати з цього пекла. Про все це і про те, як випадково побачив, де люди ловили зв'язок — я нотував на папері. Виїхати з Маріуполя нам вдалося в одній із перших колон, у якій було до двох тисяч автівок. Довелося пройти до двадцяти блок-постів російських військ. У Запорізькій області їхали полями, бо там був зруйнований міст, добре, що не було дощу", — ділиться маріуполець.
Чоловік, каже, записи вів щодня. У Львові він щоденник оцифрував, додав туди спогади та думки щодо подій, людей та місць, пов'язаних з Маріуполем. Друкованого тексту вийшло сорок сторінок. Нині віддав його на редагування та переклад англійською, розповідає Ігор Іващенко. Хоче, щоб на прикладі його історії, про ті події дізнавалася й аудиторія за кордоном.
Нині переселенці — Ігор та його дружина Світлана працюють на Львівщині за фахом — спеціалістами ультразвукової діагностики. Він також долучається до міжнародних проєктів. З житлом родині допомогли місцеві, вони орендують квартиру за комунальні послуги.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
