Іван Пендрак – фермер з села Новояковлівка Запорізького району. Через постійні обстріли армії РФ його господарство частково зруйноване, проте чоловік продовжує обробляти поля, збирати врожай. Каже: до війни неможливо звикнути, але навчилися пристосовуватися.
Як нині працюють у фермерському господарстві — бачили кореспонденти Суспільного.
Пошкоджені склади, згорілі поля та обстріли окупантів щотижня – так нині доводиться працювати фермеру з села Новояковлівка Івану Пендраку. Чоловік тримає господарство 23 роки. Каже: розпочинав з власного паю, нині ж має 800 гектарів землі:
"Ми працюємо дуже складно, дуже незручно. Є руйнування, їх видно. Неодноразові прильоти. Руйнування будівлі та техніки. Але нічого. У Божій Заповіді є прислів’я: "Випробування видається тільки тим людям, які можуть його пройти".
Цьогоріч на початку серпня російські військові вчергове завдали удару по селу. Очерет горів і навколо фермерства Івана.
"Накрили" фосфором село. Село просто все вигоріло. Село чорне було, було все в диму. Словами не передати, яка була об’ємна та потужна пожежа. Є довоєнний цвинтар, він також горів. А по полях прильоти, ми їх вже не рахуємо. Це і авіабомби, і С-300. Всього, що хочете: касетні, різний калібр. Дуже багато всього", – розповідає чоловік.
Торік військові РФ влучили і в склад для зберігання зерна. Тоді, за словами фермера, згоріло 500 тонн пшениці.
"Кажуть, що снаряд в одну дірку не попадає. Та ні – попадає. Он в покрівлі дуже широка, а перший раз була близько 70 см, а тепер більше, ніж 5 метрів. А он за моєю спиною приліт від "Граду" був. Ось, будь ласка, стіну вивалило", – розповідає Іван Пендрак.
Внаслідок обстрілів армії РФ горіли й поля. Але цьогоріч, каже Іван Пендрак, вдалося зібрати пшеницю та ріпак, а надалі планують збір соняха:
"Минулого року дуже багато було через інтенсивність боїв, бо фронт трошки ближче був до нас. У мене дуже багато було необроблених полів. Згоріло 100 гектарів пшениці, гектарів 20 ячменя озимого. Не змогли убрати 150 гектарів ріпаку".
Залишати своє господарство Іван Пендрак не збирається, хоча, каже, в таких умовах працювати надскладно:
"До війни неможливо звикнути. Можливо, коли вона десь трошки далі, то тоді так, ти, наче герой. Коли в тебе, умовно кажучи, розривається під ногами, то там не до звичок. Страшно, але люди працюють, і я відповідальний за них".
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
