Білоруський опозиціонер Цепкало: "Привітання Путіним Лукашенка було для нас як холодний душ"

Білоруський опозиціонер Цепкало: "Привітання Путіним Лукашенка було для нас як холодний душ"

Ексклюзивно
Білоруський опозиціонер Цепкало: "Привітання Путіним Лукашенка було для нас як холодний душ" Суспільне

Незареєстрований кандидат у президенти Білорусі Валерій Цепкало виїхав з країни наприкінці липня, спочатку до Росії, потім до України. З Києва оголосив створення “Фронту національного порятунку Білорусі” — громадянської платформи, яка закликає Захід визнати Світлану Тихановську президенткою Білорусі й розірвати стосунки з Лукашенком. Його дружина Вероніка Цепкало працювала в об'єднаному штабу Світлани Тихановської та в день голосування теж виїхала з країни. Цепкало з 1994 року працював у передвиборчому штабі Лукашенка, пізніше був призначений заступником міністра закордонних справ, послом Білорусі у США, був представником президента у парламенті. Його останнім великим проєктом перед виборами став Парк високих технологій у Білорусі. Суспільне поспілкувалося з Цепкалом про те, що відбувається у білоруській опозиції, який у неї план і на чому тримається влада Лукашенка. Інтерв'ю Ангеліни Карякіної.

Ви оголосили про створення Фронту національного порятунку Білорусі. Звідки він працюватиме і хто до нього входить?

Наразі я не можу перебувати в Білорусі, тому я спочатку виїхав у РФ, а нині перебуваю в Україні. Їздив до Польщі і знов повернувся до України, скоро буде досить великий тур по різних європейських країнах. Мета цих поїздок, перш за все, — консолідація білоруської спільноти, діаспори. Вона налаштована однозначно негативно до Лукашенка й тих методів, які він застосовував, щоб фальсифікувати вибори і незаконно утримати владу в Білорусі. Це є однією з цілей. Друга — ми зараз аналізуємо практики громадянського протесту в Білорусі. Перший був відносно невдалим, коли ми зібрали людей і хотіли провести мирну демонстрацію, але влада жорстоким чином все це розігнала, застосувала спеціальну техніку, грубу силу, гранати, гумові кулі.

Ви сказали “ми зібрали”, хіба це був не спонтанний мітинг?

Перший мітинг — ні. Був визначений час, місце, те, яким чином люди будуть приходити на виборчі дільниці, в якому одязі, як будуть складати бюлетені — у вигляді “гармошки”, щоб усі бачили реальний результат. Ті, хто голосував за Світлану Тихановську, складали бюлетені в “гармошку” і їх не можна було вже розпрямити. Люди приходили в чомусь білому або з білими пов’язками, щоб теж можна було побачити, хто голосував. Приходили після 16-ї години, щоб було зрозуміло, що прихильники змін приходять в один і той самий час. Ставали в традиційну для білорусів форму протесту — “черги” (ланцюги — ред.). Влада зрозуміла це і ставила якихось людей в “карусель”, щоб вони заходили в кабінку для таємного голосування і проводили там по 30-40 хвилин, аби не дати можливість усім проголосувати. Це відбувалось на всіх без винятку дільницях в закордонних представництвах Білорусі.

Після того, як пройшло голосування, люди зібрали мирну демонстрацію, хотіли просто в Парку перемоги це відзначити. Тоді і почався розгін мирних людей, які автівки не перекидали, скло не били і першу людину тоді задавила автівка.

Повернуся до питання Фронту. Чи можна це вважати певною політичною ініціативою?

Якщо говорити про політичну програму Фронту, чому безпосередньо і назвали “Фронт”, бо його задачі такі ж, як і задачі, які ставив перед собою об’єднаний штаб (Тихановської — ред.). Треба розуміти, що коли ми втрьох ішли у кампанію, у Сергія Тихановського була своя повістка, у Віктора Бабарика — своя, а я агітував за інші речі. Але після того, як Бабарика посадили, а мене зняли — ми вирішили об’єднатися довкола Світлани Тихановської, яка ніяк не визначала порядок денний, вона на весь період збору підписів тримала мовчання.

Ми домовились об’єднатися довкола двох базових принципів — відпустити всіх політичних та економічних в’язнів і провести нові вільні вибори. Тобто якщо Світлана перемагає — через 5-6 місяців можна провести нові чесні вибори, де можуть брати участь зокрема і ті люди, які зараз перебувають в ув’язненні, в СІЗО.

Білоруський опозиціонер Цепкало: “Привітання Путіним Лукашенка було для нас, як холодний душ"Суспільне

"Метою моїх поїздок по різних європейських країнах є, перш за все, консолідація білоруської діаспори". Валерій Цепкало, Київ, 2020 рік

Тихановська сама казала, що не збирається бути президенткою.

У цьому і є основне завдання Фронту. Бо якщо це політична партія, вона повинна мати якусь позитивну програму, говорити, що буде робити у сфері промисловості, сільського господарства, розвитку інфраструктури, охорони здоров’я, зовнішньої політики тощо. Коли ми говоримо про Фронт, то включаємо туди людей з різними поглядами. Хтось може вважати, що треба розвивати союз з Росією, хтось виступає за Європу, хтось — за нейтралітет. Усе це можна обговорювати й вирішувати пізніше, зараз головне — прибрати Лукашенка від влади, тому що він є нелегітимним президентом. Для всіх в білоруському суспільстві очевидно, що він ці вибори програв, сфальсифікував. І це загальна платформа, яка має об’єднати людей в різних країнах.

Яка роль у цьому Світлани?

Вона відіграватиме ту роль, яку захоче. Розумієте, в неї чоловік в ув’язненні, скоріш за все, їй показали фото дітей і сказали, що вона їх може більше не побачити, якщо її “закриють” від 5 до 8 років. Я не знаю, якою була ця розмова, але, напевно, показали і фото чоловіка, з якого знущаються. Тому що навіть у в’язниці він перебуває в карцері за те, що міг павутиння десь в кутку не зняти, або не поголився в якийсь день — за це садять на кілька тижнів у карцер. Це може вимотати його здоров’я, хоч він і міцний хлопець, але зрозуміло, що перебування в карцері на бетонній підлозі може дуже сумно для нього скінчитися. Напевно, їй про це натякнули. Ми будемо допомагати їй, охороняти, оберігати, тому що вона на сьогодні — єдиний легітимний президент.

Ви закликаєте Захід визнати її президентом...

Абсолютно.

Але ви — дипломат з великим стажем, знаєте міжнародне право. Як це взагалі може відбутися? На підставі чого міжнародні організації можуть визнати її легітимним президентом зараз?

Перш за все, бо це очевидно і для білорусів, і для Заходу, що вона перемогла. Є дуже багато фактів на багатьох дільницях, де вона дійсно перемогла, в закордонних представництвах, в результатах екзит-полів, які проходили в Києві, в Москві. Я не кажу про Варшаву і Німеччину, там завжди до Лукашенка ставились погано.

Як ви бачите цю підтримку? Що вони можуть зробити?

Визнати Тихановську президенткою, визнати Лукашенка нелегітимним президентом, відмовитись із ним вести розмову і призначити або вимагати призначити нові прозорі вибори, де братимуть участь і ОБСЄ, і міжнародні спостерігачі, кожен зможе зареєструватися і спостерігачі зможуть побачити процес збору підписів.

Якщо в Лукашенка дійсно 80% підтримки, то чого йому боятися — він має зробити абсолютно прозорий, чесний підрахунок голосів. Що він приховує? Якщо він щось приховує — значить, програв. Якщо не готовий іти на прозорий процес збору підписів — значить, програв. У нас є міжнародний досвід визнання у Венесуелі Гуайдо (у Венесуелі паралельно існував режим Ніколаса Мадуро і тимчасового президента Хуана Гуайдо, якого підтримував парламент — ред.). Це призвело до того, що вони хоча б перейшли до переговорів, утворився механізм певного двовладдя, але принаймні влада з опозицією вступила в переговори і відбулось нормальне формування суспільства й опозиції, коли вона отримує адміністративні місця, може мати своїх мерів, міністрів, може розводити якісь питання адміністративного або державного характеру.

ЦепкалоСуспільне

"Якщо Лукашенко не проводить прозорий підрахунок голосів, він щось приховує, якщо він щось приховує — він програв". Валерій Цепкало, Київ, 2020 рік

У своєму зверненні ви сказали, що силовики вже почали переходити на бік народу. Що може їх змусити раптом зараз, вперше за 26 років, змінити свою позицію?

Ми вперше за всю історію Білорусі, за 26 років розуміємо, що Лукашенко перебуває в меншості. Причому в абсолютній меншості. Народ, ті, хто виступає за альтернативний шлях розвитку без Лукашенка, — нас переважна більшість. І міліція, армія все ж таки, — плоть від плоті народу. У них є чоловіки, жінки, діти, батьки, сестри, браття, і вони їм розповідають, хто за кого дійсно проголосував. Ці люди так само, як і ми, бачать акції дівчат, лікарів.

Знов-таки, повертаючись до його славнозвісних 80%, які йому намалювала його поплічниця Єрмошина (Лідія Єрмошина, голова ЦВК Білорусі — ред.): якби це було так — де хоча б невелика група суспільства, яка б вийшла і сказала “ми голосували за Лукашенка”? Вони мали бути, це ж 80 відсотків, тобто 5 мільйонів білоруських громадян. Вони мають вийти демонстрацією і радіти. Добре, нехай не 5 мільйонів, нехай з них активними є 10%, нехай вийде 500 тисяч, або хоча б навіть 1% — 50 тисяч. Але їх немає. У природі не існує таких людей. Тому ми думаємо, що цей процес розпочався: бачимо, як велика кількість журналістів йде з державних каналів, бачимо, як омонівці кидають свої посвідчення і знімають мундири.

Так, напевне це може не відбутися от зараз, протягом 1-2-3 днів, як ми цього хочемо, але це безумовно відбудеться. Це відбудеться восени, коли йому нічим буде годувати цих омонівців, люди зараз почнуть інші форми протесту, почнуть не платити податки. Я дуже сподіваюсь, що Росія не буде допомагати йому фінансово.

Деякі представники об'єднаного опозиційного штабу кажуть про так звану номенклатурну кризу в Білорусі, мовляв, те, на чому тримається влада Лукашенка, теж хитається. Чому?

Немає ніякої номенклатурної кризи. Річ у тім, що номенклатура в Білорусі доволі специфічна, це — не класична номенклатура, яка з'являється в результаті формування політичних партій, політичної боротьби, де люди проявляють себе в якійсь політичній активності. Принцип такий, що людина не повинна дискутувати, піднімати голос, сперечатися з Лукашенком. Вона повинна тільки записувати і слухати. Це унікальна форма правління, коли відсутній зворотний зв'язок між номенклатурою і Лукашенком.

Будь-яка людина, яка входить до номенклатури, знає, що вона просто витратний матеріал для Лукашенка. Він їх викине, як викинув 10 прем'єрів і 500 міністрів за час свого перебування при владі. Вони завжди у нього були винні, як би добре ти не працював, що б ти не робив, як би не намагався, тобі все одно Лукашенко дасть під зад.

Цепкало

"Як би добре ти не працював, як би не намагався, Лукашенко все одно дасть під зад". Валерій Цепкало, Київ, 2020 рік

Ви зараз говорите, у тому числі, як колишній чиновник? Ви все-таки були заступником міністра закордонних справ, послом Білорусі у США, представником Лукашенка в парламенті.

Це були справи давно минулих днів. І якраз тоді якісь наради ще проводилися. Я в 2002 році закінчив свою дипломатичну кар'єру.

Представником президента в парламенті ви були у 2005-2006 роках.

Рівно півтора місяця.

Так, але було це після того, як Лукашенко змінив Конституцію в 2004 році.

Так, безумовно. Я приїхав зі США, хотів сформувати галузь. Приїхав з ідеєю Кремнієвої долини, реалізацією ідеї про віддалену роботу для білоруських програмістів. Тоді почав активно розвиватися інтернет. І мені просто тоді здалася хорошою можливість створити структуру у вигляді парку високих технологій, який фактично означав створення ІТ-галузі в нашій країні.

Мені просто хотілося показати в практичному сенсі, що білоруси не забиті та не убогі, і працювати можуть не тільки з-під батога, як вважає Лукашенко. Що вони можуть бути креативними, створювати продукти, які будуть відомі на весь світ, а не тільки картоплю саджати і продовжувати виробляти трактори, на заводі, побудованому після Другої світової війни.

Я дуже радію тому, що у представників ІТ-сфери, попри те, що вони мають пільговий режим порівняно з іншими галузями, теж прокинулася громадянська гідність.

Якою ви зараз бачите роботу штабу в Мінську? Ви не там, Світлана не там, найближчі люди так само не там і не будуть у Мінську. У штабі лишається небагато людей, щодня тривають арешти. Як можна працювати далі за таких умов?

Штаб зараз децентралізувався, люди не збираються разом. Але у нас є актив, ми працюємо поки з використанням Telegram-каналів, соціальних мереж, ZOOM-конференцій. Дійсно, тут треба зрозуміти, яким чином нам працювати в нових умовах. Для мене це — абсолютно незвична ситуація, бо я завжди працював у Білорусі. Метод роботи Лукашенко зрозумілий — це розбити, розкроїти, посадити, витіснити, зробити так, щоб громадянське суспільство існувати не могло. У цьому основа його диктаторського режиму.

Якою ви бачите далі роль України та Києва? Я кажу зараз і про українську владу, і про місто, і про громадянське суспільство.

Перш за все, мені здається, що Україна не повинна визнавати Лукашенка законним президентом. Україна, як незалежний і сторонній спостерігач, могла б нам допомогти також донести правду до країн Євросоюзу, США й усієї демократичної спільноти про те, що відбувається в Білорусі. Тому що нас, напевно, будуть сприймати в певному сенсі як людей зацікавлених, які говорять з точки зору своїх позицій. Напевно, те саме могли б зробити для нас Литва, Латвія і Польща — близькі до нас країни, які є нашими сусідами.

Я б, звичайно, був дуже вдячний українським політикам і українським державним діячам, якби вони дійсно спробували об'єктивно розібратися в тому, що сталося, подивитися на всі факти, які були в процесі фальсифікацій виборів та в процесах після виборів. І ось цю ось картину, виходячи зі своєї совісті і свого розуміння, вони могли б донести до європейських і американських партнерів, до всього світу.

ЦепкалоСуспільне

"Україна, як сторонній спостерігач, могла б допомогти нам донести світу правду про події в Білорусі". Валерій Цепкало, Київ, 2020 рік

Журналісти, які працюють на місці подій, іноді чують від білорусів “ми не хочемо так, як на Майдані”. Напевно, мається на увазі велика кількість жертв. Яким ви бачите сценарій розвитку подій у Білорусі?

Поки що "майдан" влаштовує сам Лукашенко. Це він застосовує силу, всі методи для того, щоб налякати народ, дає команду на побиття людей. Через нього загинули люди. Але тут вже все залежатиме від того, як люди реагуватимуть. Натепер всі демонстрації, які проходять в Білорусі, з боку опозиції і демонстрантів є абсолютно мирними. Ніхто з них не б'є вікна, ніхто не перевертає та не підпалює машини, не розбиває вітрини магазинів. Машини розбиває ОМОН, скло розбиває ОМОН, людей б'є ОМОН.

До речі, зараз збираємо всі факти порушення Лукашенком Конституції і міжнародних зобов'язань Республіки Білорусь, і те, що він зізнався у вбивстві політичних опонентів. Ми збиратимемо всі документи про численні порушення ним законів, подаватимемо на нього (скарги — ред.) до Міжнародного суду Гааги. Ми дуже сподіваємося, що Міжнародний суд в Гаазі розгляне всі факти, всі свідчення його грубих порушень. І, принаймні, дорога в Європу йому буде закрита.

Якою ви бачите роль Росії в білоруських подіях та стосунки опозиції з Росією?

Привітання (Путіна з перемогою Лукашенка на виборах — ред.) для нас було, звичайно, як холодний душ.

Не чекали?

Це було неочікувано. І це було несподівано для всього білоруського громадянського суспільства. Усе ж таки, білоруський народ розраховував на те, що Росія хоча б виявиться нейтральною в даній ситуації. Ця думка поділялася більшістю людей, з якими я знайомий. Ніхто не просив підтримки Росії, всі розуміли, що не можна просити підтримки. Мені здається, на певному етапі це не може не позначитися на ставленні білоруського народу до Росії.

Читайте також

“Заштовхали у машину й відвезли до КДБ”. Що сталося з родиною білоруського опозиціонера Бабарико

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди