Олександра Звєрєва була змушена виїхати з Білорусі у розпал протестів. Її хлопець, Едуард Бабарико - син та керівник передвиборчого штабу незареєстрованого кандидата в президенти Білорусі Віктора Бабарико. Батька та сина заарештували, не давши подати документи до Центральної виборчої комісії ще у червні, в один день. Два місяці вони знаходяться під арештом у Мінську. Бабарико-старший - у справі щодо "Белгазпромбанка", який він очолював. Сину закидають несплату податків. Олександра, яка тимчасово зупинилася у Києві, поділилася із Суспільним своїми враженнями від участі родини у виборах та арештів. Матеріал Ангеліни Карякіної.
Про виїзд з Білорусі
Я виїхала, бо почали затримувати людей, пов'язаних з роботою в штабі Віктора Бабарика та з об'єднаним штабом Світлани Тіхановської. Був шанс, що мене теж буде затримано. Було багато передумов: спочатку затримали кількох друзів Віктора Дмитровича, які взагалі не мали або мали дуже умовне відношення до роботи штабу. Серед них були члени його ініціативної групи - а потрібно розуміти, що таких людей було близько 10 тисяч. Це ті, хто збирав підписи на користь його кандидатури. Буквально за день до того затримали його водія, точніше людину, яка працювала водієм, коли Віктор Дмитрович очолював банк. Окрім цього з'явилася дуже дивна історія, коли в одну з груп (у соцмережах - ред.) потрапили списки людей, невідомо ким “злиті”, але з іменами, прізвищами та роком народження - мовляв, це ті, хто “стоїть на обліку”, на контролі (силовиків - ред.). З цього списку людей дійсно почали затримувати.
Я теж була в цьому списку, при чому під двома прізвищами, матері і батька, які особливо нікому не відомі. Усі подумали, що від мене буде більше користі, якщо я перебуватиму на свободі, а не в СІЗО.
Мені прозоро натякнули, що швидше за все, якщо повернуся, то поїду прямо в СІЗО, “ближче до рідних і близьких”. А я хотіла б допомагати. У Білорусі є ініціатива "Чесні люди", яка намагається збирати інформацію про фальсифікації на виборах - їх величезна кількість. Багатьох людей змушували фальсифікувати результати, вони про це почали писати, організували гарячі лінії. Зараз всіх цих людей затримують, затримали голову організації. Дуже хочу допомагати їм. Мені простіше буде робити це, сидячи тут поки що.
Про арешти
Спочатку почалися розслідування в банку, який очолював Віктор Дмитрович. Заарештували весь топменеджмент, почали виходити якісь немислимі сюжети на телебаченні, в адвоката взяли підписку про нерозголошення (деталей справи - ред). Тобто, вони не могли коментувати матеріали справи, хід слідства, бо могли втратити ліцензію. При цьому, на національному телебаченні вже висувалися звинувачення, хоча ще не було суду.
Едик був заарештований того ж дня, коли і батько. Віктор Дмитрович віз останні підписи до Центральної виборчої комісії. Він їх не довіз. Його заарештували недалеко від будинку. зупинили співробітники ДПС, підійшли люди в цивільному, не показавши документів, заштовхали його на сидіння своєї ж машини і відвезли до КДБ. За яких обставин був заарештований Едик - невідомо. 17 червня ввечері я розмовляла з ним - тоді вже почалися затримання, заарештували топ-менеджмент банку, друзів, я питала, що мені робити, якщо їх затримають. На що Едик відповів, що ризикує Віктор Дмитрович, бо він висувається в президенти, а він, Едик - абсолютно чистий перед законом і його затримання буде цинічним, влада розпишеться в своєму безсиллі. Зранку 18-го червня він був затриманий
Потрібно розуміти, що Едик був заарештований тільки за те, що він є сином свого батька. Він очолював штаб передвиборчої кампанії, всі розуміють, що його обвинувачення - комічне. Його звинувачують в ухиленні від сплати податків. Едик володів компанією, якій належать дві платформи: краудфандингова платформа Ulej і фандрайзингова "Mola Mola". Уся діяльність була дуже прозорою, бухгалтерія - чистою. Ще на початку кампанії Едик говорив, що він нічим не ризикує. Усі розуміли, що є ризик для Віктора Дмитровича, тому що він кандидат, але до останнього ніхто не думав, що чимось ризикує Едик.
Пізніше розпочалися арешти друзів Віктора Дмитровича, які не були пов'язані з ним взагалі. Серед затриманих виявилася подруга сім'ї, пенсіонерка, яка взагалі не працювала ні в банку, ані у компаніях, які в цьому розслідуванні фігурували. Тобто, просто почали затримувати близьке коло людей.
У перший день до них не пускали, навіть. адвокатів. У будівлі ДФР (департамент фінансових розслідувань - ред.) просто закрили двері на ключ і не пускали нікого. До будівлі приїхав величезний натовп журналістів, адвокати, а там просто не відкривали двері, сказали, що відбуваються навчання. До Віктора Дмитровича допустили адвокатів лише через добу, до Едика - через дві.
Про ув'язнення
Ми листуємося. Якщо виникають термінові питання, я ставлю їх через адвоката. Перші два тижні Едик листів від мене не отримував. Кажуть, що людей яких затримують, працівники структур намагаються позбавити зв'язку з зовнішнім світом, бо це величезний психологічний тиск: ти відрізаний, не розумієш, що відбувається, не знаєш, чи пам'ятають там про тебе. Тому Едик не отримував листів від мене перші два тижні, я від нього - три. Потім листування налагодилося. До мого від'їзду я отримала від нього 21 або 22 листи, останній лист у мене з собою. Ми почали їх нумерувати, тому що листи читають, а іноді не передають взагалі. Едик мої листи отримує не всі. У попередньому листі він говорив про те, що сидить в тютюновому димі, бо в нього палять сусіди, а вентиляції в камері жодної. Я засмутилася, розпереживалася, а він написав: “не переживай, будь ласка, це я написав так для антуражу”. Писав, що люди там насправді всі хороші, у них там у камері - мир, дружба та взаємодопомога. У Білорусі є такий жарт, що в СІЗО КДБ сидить еліта: туди потрапляють бізнесмени, політичні діячі, розумні люди, з якими приємно спілкуватися. Весь час пише, щоб я не переживала, що він сильний і впорається з цим.
Він був дуже радий, коли дізнався про останній мітинг Світлани Тихановської, який зібрав 63 тисячі людей в парку Дружби народів - а це чи не найпопулярніше місце в Мінську, та ще й у робочий день. Білоруси щоб висловити солідарність стали в ланцюги, назвали це "Ланцюг солідарності", шеренги людей розтягнулися на кілометри. машини сигналили - і він писав, що він чув ці сигнали.
Про стосунки у родині
Дивлячись на сім'ю Едика, мені би дуже хотілося, щоб в майбутньому така сім'я була у мене. Вони дуже близькі, дуже люблять одне одного і в будь-яких рішеннях підтримують одне одного. Саме тому, коли Віктор Дмитрович сказав дітям, що братиме участь у виборах, вони його підтримали.
Старша сестра Едика живе в Сіднеї, вони щонеділі зідзвонювалися по скайпу. Це люди, які йдуть вечеряти і три години розмовляють - ніхто не дивиться в телефон. Це вже багато про що говорить в сучасному світі.
Про майбутнє
Насправді, якогось чіткого плану у мене немає. Усе залежить від того, як ситуація буде розвиватися. Я поїхала не з якогось страху за себе. Від моменту арешту, не дивлячись на всі прохання Едика не проявляти активність в соціальних мережах, я почала писати про те. що відбувається, давала інтерв'ю. Але в цей момент, коли відбуваються протести, арешти, стало просто зрозуміло, що на свободі від мене буде більше користі, бо я можу ділитися інформацією.
