На Полтавщині після поранення реабілітується 24-річний азовець Вячеслав Гольцев. Близько року він воював на Бахмутському напрямку на посаді старшого оператора гранатометного відділення третьої окремої штурмової бригади. Поранення отримав від снайпера під час евакуації пораненого, розповів воїн Суспільному.
"Нам сказали: "Ви розумієте, що ви їдете, що ви хочете поїхати в найгарячішу точку світу? Ми розуміли", - каже військовий Вячеслав Гольцев.
Вячеслав Гольцев близько року із побратимами із "Азову" воював на Бахмутському напрямку. 24-річний полтавець хотів стати військовим з дитинства. До ЗСУ долучився під час повномасштабної війни. До цього був військовим інструктором, зокрема, навчав цивільних.
"Розуміли, що ми їдемо на смерть, тому що ми хочемо щось зробити для нашої країни, для нашої нації, тому що там наші хлопці – чим ми гірше? І ми зібралися і поїхали в Донецьку область. За всю історію війн у всьому світі не було таких наслідків і не було такої війни, як твориться в Бахмуті", - розповідає військовий Вячеслав Гольцев.
Вячеслав воював у складі 3-ї окремої штурмової бригади Збройних сил України на посаді старшого оператора гранатометного відділення.
"Насправді в «Азові», не дивлячись на те, хто ти по посаді, ти все одно повинен бути універсальним солдатом. Якщо ти гранатометник – ти все одно повинен вміти водити машину, вміти стріляти з кулемету, вміти накеровувати артилерію, управляти БПЛА", - говорить військовий Вячеслав Гольцев.
Полтавець отримав кульове поранення під час операції з евакуації пораненого.
"Він мені влучив в спину. Куля пройшла під бронежилетом, між лопатками, роздробивши мені два хребця. У мене повністю відмовили ноги, і я з висоти пластом впав в окоп, при цьому зламавши два ребра. Мене штурмовики, які сиділи всередині, затягнули всередину, стабілізували, все добре. Я свідомість не втрачав, я себе контролював, хоча спати дуже хотілось", - говорить військовий Вячеслав Гольцев.
Нині Вячеслав реабілітується. Після хотів би повернутися у військо.
"Лікувався в Умані, і вже з Умані сказали «Можеш повертатись до Полтави», дали мені відпустку. Але я відчував по своєму самопочутті, що мені потрібно лікуватись. Що просто так, відсидівшись, воно не заживе. Вражені хребці – це не зламана рука. Від цього залежить вся робота наших органів. І на той момент моя основна задача полягала, і на сьогоднішній день полягає в тому, щоб постійно лікуватися, щоб якомога швидше повернутися в стрій.", - каже військовий Вячеслав Гольцев.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
