На 86 році життя помер актор і педагог Михайло Безпалько. У Тернопільському академічному драматичному театрі імені Тараса Шевченка він працював від початку його створення – з 1957 року. За цей час зіграв понад дві сотні ролей. Кореспонденти Суспільного дізнавалися, яким Михайла Безпалька запам'ятали його колеги.
Завідувачка літературно-драматичного відділу Ірина Папуша показала робочий кабінет Михайла Безпалька, де він готувався до виступів та відпочивав під час перерв.
"З народним артистом України В'ячеславом Хім'яком він ділив робоче місце, свій вільний час проводив тут у репетиціях, в дискусіях, в розмовах до вистави і після. На жаль, кабінет сьогодні без нього".
На сцені театру зібралися актори, щоб хвилиною мовчання вшанувати пам'ять свого колеги. У червні Михайлу Безпальку виповнилося 85 років. У театрі він працював з початку його створення, говорить директор цього закладу Борис Репка.
"Від нас сьогодні вночі відійшов старійшина нашого театру, історія. Людина, яка до останнього часу давала нам найбільше інформації про наш театр. У нього було багато ролей, понад двісті, головні, другорядні. Це людина, яка ніколи не відмовлялася від них. Він казав, що маленьких ролей не буває. Це він і доказував своїм життям. Ми з ним часто спілкувалися, бо мені хотілося більше почути про історію театру".
Серед улюблених ролей Михайла Безпалька – професор у виставі "Гуцулка Ксеня" та Святий Миколай, в образ якого він перевтілювався під час новорічно-різдвяних свят, каже Борис Репка.
На кадрах з архівного відео Михайло Безпалько розповідає, найважче у його роботі – відвідувати дітей у лікарнях.
"Виходиш з палати, коли привітав дітей і роздав подарунки. Мені відразу нашатирний спирт дають, щоб я відійшов. Це треба все перебути, воно відкладається. Але нічого, я вдячний, тому що дітвора для життя стільки заряду дає. Тому я щасливий чоловік. Може тому і так довго живу".
У 2020 році Михайло Безпалько став головним Святим Миколаєм України. Люся Давидко виконувала роль Снігурки в парі з актором. Каже, познайомилася з ним, коли ще була студенткою.
"Я так пам'ятаю ті години, як ми готували виставу до першої години ночі, до другої. Ще покійний Ярослав Йосипович Геляс був. Тоді нас, студентів, займали. Він приходив: "Студенти, там у 18 кімнаті буханка хліба і тюлька. Ідіть перекусіть, бо ви всі голодні". І ми йшли в ту кімнату, лупали той хліб за 16 копійок і їли ту хамсу, якої вже зараз немає. Такий він був, опікувався. Коли я в 1965 році прийшла до театру, то з ним грала Снігурочку. Добра людина була, позитивна, сім'янин прекрасний, як друг, як товариш – прекрасний".
Юрій Черненко з гумором згадує про актора. Каже, він був вимогливим до себе і до колег.
"Він завжди був або в світлому костюмі, або у вишиванці, або в капелюшку. Навіть, якщо це костюм діда Мороза, то він мав бути красивий. Весь час вуса собі підмалює. Був прискіпливий до гриму, до костюма, до образу. Був строгий. Бурчав, хотів сваритися: "Бубубу". Він не злий, а такий буркотун. Він у нас викладав грим, хорошим був педагогом. Запам'ятався дуже працездатним. В одній виставі грав по дві-три ролі".
Понад 60 років на одній сцені з Михайлом Безпальком грала ролі акторка Віра Самчук.
"Це ціла епоха нашого театру відійшла. Чому? Він дуже багато всього пам'ятав, починаючи з театру нашого. Наш театр був на вулиці Франка, де зараз кінотеатр базується. Пізніше побудували цей, і він перейшов сюди. І, починаючи звідтіля, за всіх героїв і героїнь розповідав, за всіх талановитих режисерів. Особливо обурювався за Геляса Ярослава Томовича, який підняв театр, а його так мало згадують. Він був красивий, мав гарний голос – баритон. Дуже органічний, талановитий актор".
Читайте також
- Помер різьбяр по дереву з Тернопільщини, який понад 20 років навчав дітей
- Помер громадський діяч з Тернопільщини Мирон Сагайдак
- Помер заслужений діяч мистецтв України, тернополянин Юрій Кіцила
