У своїх лялькових виставах вони показують українські реалії. У Міжнародний день лялькаря, який відзначають 21 березня, наші кореспонденти побували за кулісами Тернопільського академічного обласного театру актора і ляльки, який працює в обласному центрі вже 44 роки.
Володимир Якубовський та Оксана Федун — художники Тернопільського академічного обласного театру актора і ляльки.
Володимир Якубовський у театрі 37 років. Зараз, каже, працює над ескізно-проєктною частиною нової вистави.
"Ми взяли таку гарну казку, називається "Котигорошко". Але реалії сьогодення такі, що під час війни захотіли поєднати і теперішній стан, і стан в державі, і стан війни нашої із цією казкою. Тому вона буде починати десь антураж, як руїни "Азовсталі". Спочатку робиться макет, макет робиться в пропорціях. Кожна вистава — це якийсь експеримент, тут немає закостенілості".
Працюють тут і художники-декоратори. За готовими ескізами вони створюють ляльки. Олена Перепелиця родом з Донецька. Через війну переїхала до Тернополя. У театрі актора і ляльки вона працює більше року. Каже, одну ляльку разом з колегами створюють приблизно за тиждень.
"Робимо все по-трошки, як і всі дівчата — малюємо і клеїмо, ріжемо, розписуємо. Я, як художник, дуже люблю малювати, а як прикладник — робити руками. Лялька — це цікаво".
Із готовими ляльками працюють актори-лялькарі. Заслужена артистка України Євгенія Касьян працює у театрі з часу його створення — 44 роки. За свою творчу кар’єру акторка зіграла більше півтори сотні ролей у виставах театру, також грала у кіно.
"Є навіть вистави, де я грала і дві, і три ролі одночасно. Режисери не дають мені спочивати, але є одна роль, яку я дуже хочу зіграти, це Снігова Королева. Я подіваюсь, що я її таки зіграю. Коли вже починаєш задумуватися: треба вже йти з театру, є свої вікові межі, чесно, я не знаю, що я буду робити, чесно. Я не знаю, як пристосувати своє життя без театру".
42 роки у ляльковому театрі працює актор та фотограф театру Тарас Іванків. Він каже, театр це — стиль його життя. Найважливіше у виставі — злагоджена командна робота, розповідає актор.
"Чим відрізняється театр ляльок від драматичного театру? В драматичному театрі я — герой, я вийшов, я зіграв. А в ляльковому театрі я — герой, я граю, а хтось мені має потримати ручку, подати ніжку в ляльці, помогти".
Головний режисер театру актора і ляльки Олег Боков каже, коли почалась повномасштабна війна, сценічну роботу змінили на волонтерство. А троє працівників театру зараз захищають Україну на фронті.
"Тоді, коли один випадає з репертуару, іноді ця вистава стає на паузу на кілька років, допоки ми не зможемо знайти, ким замінити або допоки не повернеться цей артист. Тому зараз акцент робиться на те, щоб у виставах було четверо-п’ятеро-шестеро акторів".
За його словами, після паузи через початок війни у березні два роки тому до театру стояли черги, зрозуміли, потрібно відновлювати вистави.
"Театр ляльок — це перш за все театр, незалежно від того, для якого глядача ми граємо. Дорослі, насправді — діти, і вони виросли. А діти — вони абсолютно такі, як дорослі".
Навіть у своє професійне свято працівники театру не відпочивають. Актори готують прем’єру до Міжнародного дня театру 27 березня. Це казка-експеримент під назвою "ПаЧеМаСл".
Серед акторів, які грають у прем’єрній виставі — Євгенія Ішутіна-Дробей. Вона розповіла, що працює у цьому театрі 12 років.
"Коли ти з лялькою працюєш, ти, відповідно, те, що відчуваєш, що можеш сам фізично зробити, ти повинен це передати у ляльці. Це надзвичайно цікаво, інколи важкувато, інколи не все вдається, але дає багато досвіду, знань".
