Кропивничанин Сергій Салло протягом чотирьох місяців працює системним адміністратором на станції "Академік Вернадський" в Антарктиді у складі 28-ї української антарктичної експедиції. До Дня системного адміністратора – неофіційного професійного свята, яке відзначають щороку в останню п'ятницю липня, Сергій розповів Суспільному про свої адаптацію й роботу на станції, враження від антарктичної природи та переживання за рідних в Україні, пов’язані з повномасштабною війною.
Різниця в часі між Україною і станцією "Академік Вернадський", де перебуває Сергій – шість годин. На питання Суспільного кропивничанин відповідав після сніданку, о 10:00, тоді як в Україні було 16:00: "Якщо говорити про можливість спілкуватись онлайн – питання не в зайнятості, а в тому – чи пролітає над нами супутник зв’язку і скільки це триватиме. Старлінки не забезпечують стабільний зв’язок 24/7".
Чотири місяці на станції
Адаптації в нових умовах, зі слів Сергія, не було: "До роботи в ізоляції не потрібно було звикати. Я ж айтівець – два роки, поки тривала пандемія коронавірусу, працював вдома, віддалено. Нині майже те саме – сиджу за ноутбуком, спілкуюсь онлайн з тими ж людьми, так само п’ю каву, читаю книжки, вчу англійську".
Температурний режим Антарктиди комфортний для кропивничанина: "Мені подобається прохолода. Наш лікар каже, що людям моєї комплекції пощастило – ми не мерзнемо. І дійсно, це моя зона комфорту. Якось ми ходили у невеличкий похід з ночівлею в наметах на узбережжі океану, було десь 2-4 градуси морозу – так зранку частина швидко повернулась на станцію, бо замерзли. А мені нормально".
Найбільше кропивничанина вразила природа Антарктиди: "Тут яскраві враження – на кожному кроці. Красиво, чисто – чітко видно гори, які розташовані за 20 кілометрів від тебе. Бачиш трикутник на обрії і розумієш, що це гора, яка розташована на відстані понад 120 кілометрів від тебе. Ти її бачиш тому, що повітря не засмічене смогом, димом і пилом".
Про роботу
Реальність абсолютно не збігається з тим, до чого готували, розповів айтівець: "Роботи багато і вона різна. Все переналаштовую – багато проблем, багато питань. Допомагаю лагодити і налаштовувати комп’ютери колегам. За чотири місяці "перелопатив" майже всю інфраструктуру станції – перебудував мережу, перебудував сервери. Крім того, за чотири місяці мені вдалось більш-менш налаштувати зв’язок, бо Старлінк дуже залежить від супутників, які пролітають над океаном, але не пролітають над континентом. Налаштував відповідний тариф – інтернету в нас немає, може, до чотирьох годин на добу. Коли починав налаштовувати, інтернет, навпаки, був до чотирьох годин на добу. Цим можу похизуватись, цим пишаюсь".
Єдине, що збігається з очікуваннями – доводиться робити багато іншої роботи: прибирати на станції, відкидати сніг, допомагати колегам виконувати їхню роботу: "Це нормально, адже нас тут усього 14 людей".
Як проходить день системного адміністратора на антарктичній станції
День Сергія Салло на станції "Академік Вернадський" розпочинається о 8:00. До 9:00 він займається в тренажерному залі, приймає душ і снідає: "Серйозні задачі намагаюся планувати на першу половину дня, "на свіжу голову". Тобто системні проблеми вирішую до обіду".
Обід на станції – о 13:00: "Потім сніг кидаю для кращого травлення, якщо він є, і повертаюсь до роботи. Ввечері серіал якийсь можу глянути під перекус о 19:00. О 22:00-23:00 намагаюсь лягти спати, але багато хто тут має проблеми зі сном через близькість магнітного полюсу Землі".
Дозвілля системного адміністратора антарктичної станції
Близько 40% відзнятого в експедиції Сергій публікує в соціальних мережах. Жалкує, що не має досконалішої апаратури: "Не все виходить вдало, бо немає апаратури відповідної і освіти. А публікувати є що – я вже казав, що вражень і краси тут дуже багато: айсберги, океан, пінгвіни. А телефонної камери не вистачає, щоб передати всю цю красу".
Максимальна відстань, на яку відходив від станції – близько 20 кілометрів водою. Для подолання більших відстаней є моторні човни, якими він часто керує, допомагаючи колегам: "Якщо науковцям потрібно плисти фотографувати китів, я зголошуюсь бути драйвером. Це нове моє вміння і захоплення, яке я освоїв вже тут. Сноуборд сказали не брати – я знайшов заміну (сміється – ред.)".
"За рідних в Україні переживаю більше ніж коли був у Кропивницькому"
Слідкуючи за новинами з України, часто відчуває себе безпорадним, сказав чоловік: "Я – людина прагматична. Перебуваючи вдома, я знав, що маю тривожний рюкзак, знав, що можу сісти і приїхати до рідних – допомогти у разі потреби. Був спокійним, одним словом. Зараз же я дуже далеко від дому, і розуміння того, що ніяк не можу вплинути фізично на ту чи іншу ситуацію з рідними, мене бентежить. Переживаю набагато більше. Тепер розумію тезу про те, що більше страху і переживань, пов’язаних з війною – не у тих, хто перебуває в епіцентрі подій, а у тих, хто далеко від цього поїхав, але там лишились рідні. Ще одна моя внутрішня розбіжність полягає в тому, що саме від мене залежить зв’язок станції із зовнішнім світом, так би мовити. Я можу сказати: "Немає інтернету – немає новин", але ж не можу, бо забезпечення цим – моя робота, мій обов’язок тут".
