Спанієль Джессі 9 років служила на контрольно-пропускних пунктах України. Її завдання — виявлення наркотичних речовин. З кінця 2020 року разом зі своїм хазяїном, прикордонником Андрієм, вона була на пункті пропуску “Щастя” в Луганській області. Там їх і застав початок повномасштабного вторгнення. Сьогодні ж вони працюють в одному з підрозділів Сумського прикордонного загону.
Любить дітей і гратися — так каже про Джессі прикордонник-кінолог Андрій: “Знайшов я її через Інтернет. Тобто, за оголошенням. Передали її потягом: було таке маленьке цуценя, три місяці їй було. У 2014 році я з нею поїхав на навчання у Великі Мости. Відучились. Навіть достроково ми склали екзамени. Тому що вона настільки швидко все схоплювала.”
Джессі спеціалізується на пошуку наркотичних речовин. Неодноразово їх виявляла на пунктах пропуску, розповідає Андрій. Згадує один із випадків:
"Відправили нас у відрядження на КПВВ “Чонгар”. Під час нашої служби заїхала машина з території Криму, з окупованої території. Таксист перевозив людей і почали працювати з собачкою. І от вона спрацювала на чоловіка, ми вивели машину на поглиблений огляд. І в даної особи було виявлено в сумочці для особистих речей наркотичну речовину. Ось так вона красиво спрацювала."
З кінця 2020 року Андрій та Джессі служили на пункті пропуску “Щастя” в Луганській області. Там їх і застав початок повномасштабного вторгнення.
“Був сильний обстріл. І чекали команду на відхід, на нові позиції для перегрупування. Коли вже почали відходити, залишився я і ще там 5 осіб — прикривали відхід. А собака була в вольєрі. Ми знаходились у приміщенні, вольєри трішки далі і не було можливості забрати, тобто, йшов масований обстріл. Собака ця дуже дорога для мене, тому що ми з нею пройшли такий великий шлях, служили в різних загонах. Це, взагалі, друг. І я прийняв рішення, що потрібно якось забирати. І от під обстрілами побіг забрав свою собаку і останньою машиною ми вже виїхали з ВПС “Щастя", — розповідає прикордонник.
Згодом Андрій з побратимами стали на захист країни поблизу Сєвєродонецька на Луганщині. Джессі також була поряд, хоча на позиції військовослужбовець її не брав.
“Там постійні обстріли йшли і, не дай Боже, це ж собачка, вискочить ще. Людина розуміє, що під час обстрілу потрібно ховатись, а обстріли були постійно", — каже Андрій.
У березні 2022 року Андрія отримав поранення від уламка мінометного снаряда. Прийшовши до тями в лікарні, зателефонував побратимам, аби ті потурбувались про його Джессі.
“Дзвонив хлопцям і просив, щоб приглянули за нею і, якщо будуть якісь волонтери, то щоб передавали Джессі будь-куди: в Київ, в Дніпро. А звідти вже було простіше скоординувати, щоб її забрали. І, дякуючи хлопцям, що доглядали її і потім все-таки получилось вивезти її", — каже чоловік.
Джессі забрали на перетримку у Львівську область, Андрія після лікування направили на реабілітацію в Польщу. Зустрілись вони вже після повернення прикордонника в Україну.
"Спочатку вона навіть, можна сказати, не зрозуміла, не очікувала. Тобто, чуже місто і такий період. Вона не розуміла і тоді, як мене не стало. Тобто, де хазяїн дівся? Тобто, пропав і нема хазяїна? Вона бігала, шукала. Як це так — залишив її? І от, коли побачила, не було меж її радощів: бігала, скакала, дуже задоволена була. І потім не відходила. От зараз вона бігає, гуляє, а тоді вона навіть не відходила від мене: боялась, аби не залишив знову.”
Нині Андрій разом із Джессі повернувся на службу в один із підрозділів Сумського прикордонного загону. І поки через війну пункти пропуску зачинені, у собаки, яка виявляла наркотики, з’явилися інші обов’язки: “Дарує радість оточуючим, так можна сказати. Собака дуже позитивна. І на всіх підрозділах, де б я не служив, до неї всі так відносились. Така вона сама по собі: кумедна, стрибуча, стрибає там, весела.”
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
