"У Бахмуті "зняв" російського снайпера, що заліг у будинку" - історія хмельницького нацгвардійця

"У Бахмуті "зняв" російського снайпера, що заліг у будинку" - історія хмельницького нацгвардійця

"У Бахмуті "зняв" російського снайпера, що заліг у будинку" - історія хмельницького нацгвардійця
21-річний нацгвардієць Артур з позивним "Лісовик". Фото: Суспільне Хмельницький.

21-річний нацгвардієць Артур уже другий рік служить у Національній гвардії України на посаді снайпера. У боях за Бахмут військовослужбовець дістав мінне поранення. Свою бойову історію та про плани на майбутнє Артур розповів Суспільному Хмельницький.

Другий рік служить у Нацгвардії на посаді снайпера 21-річний Артур. Розповідає, народився у селищі Гарбузин Чернігівської області. Після навчання у школі закінчив Чернігівський професійний ліцей. Повномасштабне вторгнення зустрів на охороні Харківського аеропорту.

Згодом військову частину, у якій служив Артур, перекинули під державний кордон поблизу населеного пункту Дергачі Харківської області.

"У перший же день три машини "Граду" по нас "насипали", танк виїхав відпрацював і ще й мінометами нас накрили. Там до кордону було може метрів 300-400. Дякуючи волонтерам, які прислали мені коптер, я на наступний день підняв його і полетів дивитися, де їх боєкомплект знаходиться, де особовий склад. Хлопці відпрацювали на славу — я коректував вогонь, і мінус два склади за ніч і десь 10-20 особового складу. "Бавовна" тоді була конкретна, після того росіяни неділю мовчали", — каже військовий.

Місяць по тому Артур з хлопцями на Харківщині захопили у росіян повністю справний танк Т-72 з повним боєкомплектом.

"Ми пішли на бойове задання, пройшли десь кілометр і дивимося — стоїть танк, а біля нього взагалі немає нікого. Хлопці зачистили бліндаж, ну ми ж маємо забрати трофей, гріх таке залишати. А ніхто з нас практично не знає, як водити танк, лише один з хлопців знав, я його заряджати і водити. Ну от ми з цим бійцем сідаємо в танк, я — на місце водія, він — на місце навідника. Я запитую в нього, що вмикати, кажу, розповідай мені швидше, бо нас можуть "прибабахати" тут. Він мені каже: спокійно, вмикаєш масляні насоси, акумулятори і тому подібне, заводиш і поїхали. Завів, все нормально, хлопці на броню і ми поїхали до Харкова. Але найсмішнішим було те, що через декілька днів на тому самому місці, правда уже інший підрозділ, "віджав" знову танк. Я не розумію, як так, прямо смішний випадок", — розповідає Артур.

Історія хмельницького снайпера-нацгвардійця Артура Пашути
На бойових позиціях у Бахмуті, 2023 рік. Фото: з власного архіва військовослужбовця Артура.

У перший день нового 2023 року, зі слів Артура, його підрозділ виїхав до Бахмуту. Там йому вдалося "знешкодити" російського снайпера.

"Ми приїхали туди на ротацію, допомагати хлопцям. Під ранок активізувався ворожий снайпер, треба було його "зняти". Хлопці почали його "кошмарити", стріляти в його бік. Він зробив один лиш постріл, але не попав по військовослужбовцям, і тоді я зробив контрольний постріл і "знешкоди" його. Я розумів, що якщо зараз промахнуся, він побачить 100% звідки постріл, і тоді я вже труп. Бої тоді проходили десь за 15-20 метрів, а їхній снайпер був десь на відстані до 50 метрів, заліг у будинку", — переповідає історію співрозмовник.

Там же у боях під Бахмутом Артур дістав поранення, але самостійно вийшов з поля бою та пораненим пройшов близько 400 метрів.

"Ми вийшли на позиції, там був бій, до якого ми приєдналися. Він вівся десь три години, потім вже закінчився. І тут ми тільки заходимо за будівлю, і позаду мене прилітає 80-та міна. Я спочатку не відчув, що у мене і ноги в осколках, і рука. Одразу лише шум у вухах і нічого не чуєш, взагалі. Вже потім відчув спочатку руку, воно сильно вдарило в руку, бо рука була в мене позаду. Нам ще йти було до наших позицій метрів 300-400, і я розумів, якщо ми зараз тут зупинимося, якщо буде коптер противника літати, то до нас точно прилетить і всі будемо "двохсотими", — розповідає військовий.

Зараз Артур перебуває на лікуванні. У нього після поранення, каже боєць, видалили лише один осколок, усі інші ще в тілі.

"Залишилося осколків ще в руці десь штук п'ять, і в ногах, в лівій і правій по одному осколку. Ліва рука, після осколкового поранення, була повністю непрацездатна. Зараз більш-менш можу нею рухати, але не відчуваю двох пальців. Осколки досі залишилися в таких м’яких тканинах, що практично залізти туди не можна, якщо лізти, можна втратити повністю руку", — каже снайпер-нацгвардієць.

За словами Артура, після одужання він планує поїхати за кордон на навчання для вдосконалення снайперської справи.

Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram.

На початок