22 червня виповнюється рік з дня, коли у бою на Світлодарській дузі загинув 27-річний Герой України Андрій "Лівша" Верхогляд – комбат 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. 21 червня у Звягелі провели вечір пам'яті полеглого земляка.
Меморіальний вечір організували у звягельському ліцеї №11, випускником якого був Андрій. Мама Андрія Людмила Верхогляд розповідає, що син з дитинства прагнув знань і хотів вчитися.
"У нас в садочку мав бути перший клас. Але він хотів у школу – вважав, що садочок це не є перший клас, йому потрібно було йти саме в школу. І ми мінялися з класами. Так старший брат за ручку привів його до першого класу", – каже мама Андрія.
"Перше, що стало в пам’яті – очі Андрія, його очі, які не помінялися взагалі, – говорить перша вчителька Андрія Верхогляда Олена Дейнеко. – Це були очі, які постійно випромінювали добро, чуйність, ласку".
Андрій Верхогляд потрапив на передову після дострокового випуску з військової академії у 2016 році.
"Був швидкий випуск, і одразу після випуску він потрапив у Волноваху, – розповідає вдова Андрія Марина. – Далі вже була Авдіївська промзона, "Алмази", про які всі знають. Якраз тоді Андрій і отримав звання Народного Героя. Ми познайомилися чотири роки тому в червні на Світлодарській дузі. Рік тому в червні Андрій там же, на Світлодарській дузі, і загинув. Коли ми говорили з ним про те, якою має бути сучасна армія, то він уявляв собі, що всі мають бути рівними. Командир – ніщо без солдата, без іншого бійця, сержанта і так далі. Він хотів, щоб сержантський рівень підвищився і був таким, яким ми його бачимо в інших європейських країнах. Там сержантська лінія дуже потужна, а у нас були прогалини. У Андрія не було такого, що ось, мовляв, я – офіцер, а ти – ні, тому йди і роби те і те. Ні, він показував як це треба робити і він за собою вів людей".
Рідний брат Андрія Дмитро теж військовий – вони служили у різних підрозділах ЗСУ. На світогляд брата, каже Дмитро, дуже вплинули його армійські наставники.
"В першу чергу, у нього були дуже гарні вчителі. Андрій був частиною тієї генерації командирів і військовослужбовців, яких навчали вже в часи незалежної України. Вчили люди, які не застали "совок", люди, які пройшли у 2014-15 роках перші бойові дії. Ці люди бачили війну не з радянських книжок, а пройшли і відчули все на собі. І тому його вчили інноваційно підходити до поставленої задачі", – каже Дмитро Верхогляд.
У звягельському ліцеї №11, випускником якого був Андрій планують встановити меморіальну дошку на честь загиблого воїна.
"Сьогодні ми говорили з мамою Андрія і вона запропонувала зробити це (відкрити дошку – ред.) першого вересня. Зараз літо, багато людей пороз’їжджаються, а хочеться, щоб про таку подію знали більше людей", – каже класна керівниця Андрія Оксана Андрійчук.
На честь Андрія Верхогляда назвали вулицю у Києві. Також його імя збираються присвоїти Сеньківському ліцею на Київщині.
"Є невеличке село, яке називається Перемога. Наскільки я знаю від місцевих жителів, на Київщині перші підрозділи росіян і танки зайшли саме туди. Але далі вони не пішли, дякуючи нашим захисникам 72 бригади, якою керував Андрій. У Перемозі ми здобули Перемогу і тепер вчимо наших учнів на прикладі таких героїв, як Андрій Верхогляд та Валерій Гудзь. Ми хочемо, щоб пам'ять залишилася і в нашому селі, і в районі – ми подали клопотання на право присвоєння імені Андрія Верхогляда нашому ліцею", – каже директор Сеньківського ліцею Володимир Бережний.
Що відомо про комбата 72-ї бригади імені Чорних Запорожців Андрія Верхогляда
Командир батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців підполковник Андрій "Лівша" Верхогляд з дитинства мріяв стати військовим. Військовими були його дід та батько, цю ж професію обрали собі й Андрій та його брат Дмитро. Андрій воював за Україну з 2016 року, мав кілька поранень, але щоразу повертався на фронт.
У 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, Андрій був на другому курсі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 2016 році після дострокового випуску з академії молодий військовий потрапив на передову. Спершу воював на волноваському напрямку. А наприкінці січня 2017 року підрозділ під командуванням Верхогляда захищав Україну на території авдіївської промзони. Там Андрій отримав перше поранення.
У січні 2017 року Андрій Верхогляд разом із Андрієм Кизилом та побратимами взяв позицію "Алмаз", яку в якості опорного пункту використовували війська ворога. Андрій Кизило, котрому згодом посмертно присвоїли звання Героя України, та ще двоє бійців загинули. А Андрій Верхогляд разом з іншими бійцями утримував позицію і відбивав численні атаки противника до підходу основних сил першого механізованого батальйону. Після тих боїв президент України відзначив високими державними нагородами військовослужбовців 72-ї бригади. 21-річний Андрій Верхогляд і 23-річний Василь Тарасюк були призначені командирами рот першого механізованого батальйону 72-ї ОМБр.
22 червня 2022 року 27-річний Андрій Верхогляд загинув у бою на Світлодарській дузі. 11 грудня йому присвоїли звання Героя України (посмертно). 20 січня 2023 року майору Андрію Верхогляду посмертно присвоїли звання підполковника. Погони підполковника на його могилу, як і заповідав Андрій, привезла співачка Надя Дорофєєва.
За життя Андрій здобув недержавне звання "Народного героя України" – нагороду йому вручили у 2017 році. У тому ж 2017 він став кавалером ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, а у березні 2022 року – ІІ ступеня. У 2019 році Андрій увійшов до списку 30-ти молодих лідерів віком до 30 років за версією видання "KyivPost".
Про Андрія Верхогляда, як одного з молодих командирів у війні проти Росії також розповідає фотопроєкт Суспільного.
У квітні 2023 року стало відомо, що іменем Андрія Верхогляда хочуть назвати одну з вулиць у Києві.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
