У Тернополі жителька Енергодара проводить фотосесії для переселенців

У Тернополі жителька Енергодара проводить фотосесії для переселенців

У Тернополі жителька Енергодара проводить фотосесії для переселенців
Суспільне Тернопіль

Жителька Енергодара Тетяна Студєнікіна проводить у Тернополі фотосесії для переселенців. Вона розповіла Суспільному, що це допомагає відволіктися від пережитих подій.

За фахом Тетяна – економістка. Каже, фотографією захоплюється з дитинства.

Тетяна Студєнікіна, жителька Енергодара
Тетяна Студєнікіна, переселенка з Енергодара. Суспільне Тернопіль

"Фотографія для мене – це життя. Ти коли на фотосесії, то спілкуєшся з людьми, як з родиною, розповідаєш про свої спогади. Якось воно так все відволікає. Час плине швидко, а фотографія допомагає зафіксувати моменти нашого життя".

Жінка переїхала до Тернополя з Енергодара в серпні. Її рідне місто росіяни окупували на початку повномасштабної війни.

Тетяна Студєнікіна, переселенка з Енергодара
Тетяна Студєнікіна, фотографиня. Суспільне Тернопіль

"В Енергодар вони зайшли в ніч з 3 на 4 березня. Три дні намагалися заїхати. Люди живим щитом ставали перед містом і не пускали їх. Що можуть зробити люди проти колони танків? На четвертий день вони таки заїхали. Це була найгучніша ніч в історії міста. Всю ніч ми чули вибухи, саме тоді вони захоплювали атомну станцію".

У Тернополі переселенка з Енергодара проводить фотосесії для ВПО
Жителька Енергодара проводить фотосесії для переселенців. Суспільне Тернопіль

Тетяна розповідає, виїжджаючи з окупованого Енергодара, минули дев’ять російських блок-постів. На кожному їх перевіряли.

"Перевіряли все. По десять машин запускали. Виходили всі пасажири. Викидали все на підлогу, повністю. Всі валізи, сумки, все, що є. Треба було їх розкрити. Військові з автоматами це оглядали, щоб не вивезли ніякі файли, флешки, якусь інформацію".

Під час фотосесії для переселенців
Під час фотосесії. Суспільне Тернопіль

У Тернополі Тетяна проводить для переселенців сімейні та індивідуальні фотосесії.

"Спочатку було важко адаптуватися. Чуже місто, нічого не знаєш. Зареєструвалися тут як ВПО. Посиділа тут майже місяць, посумувала. А потім подумала, скільки можна сумувати, життя іде. Взяла фотоапарат і почала знову фотографувати. Для мене це не просто світлини, це щось більше. Для мене це спогади про наші щасливі часи".

Жінка мріє повернутися додому після перемоги.

Читайте також

Вибір редакції

На початок