Журналіст та ведучий, а нині волонтер і засновник громадської організації "Вивеземо" Денис Мінін після повномасштабного вторгнення Росії в Україну допоміг вивезти тисячі людей та тварин з Маріуполя, Бердянська та інших міст і селищ тимчасово окупованих територій України. Що спонукало стати волонтером і як відбувалась евакуація людей з Маріуполя, Денис Мінін розповів у інтерв’ю Суспільному.
Ви народилися і все ваше дитинство пройшло в Маріуполі. Яке це місто у ваших спогадах?
Це зелене, квітуче місто із запахом моря та Азовсталі. Це місто працьовитих людей, дуже добрих. Це місто моїх батьків, друзів, мого дитинства. місто, якому я вдячний за те, ким я є зараз. Це місто ні в якому не разі не заслуговувало, не дивлячись на те, щоб там не казали одіозні голови, типу Ірини Фаріон, що "так им и нужно всем этим русскоязычным в Мариуполе, заслужили". Це місто і люди, які ні в якому разі не заслуговують на те, що з ними трапилось і продовжує зараз відбуватися.
Навесні 2022 року ви почали евакуйовувати людей з Маріуполя, Бердянська та інших тимчасово окупованих міст, селищ. З чого почалася ця ініціатива?
Почалося з того, що я сидів в Одесі. Моя дружина з маленькою дитиною поїхала за кордон в найближчу Молдову, а я сидів, читав новини. Я втратив зв’язок з батьками в Маріуполі. Я кричу це в кожному інтерв’ю, це не ексклюзив, але Маріуполь — це місто, в якому пів мільйона людей залишилися без зв’язку. Були десяток точок, де можна було зловити якогось оператора, але уявіть собі — пів мільйонне місто, яке втратило зв’язок із зовнішнім світом. Свідомо росіяни знищили всю інфраструктуру, все те, що давало роботу електромережі.
Починаючи з 1 березня я не чув своїх батьків, я не знав, в якому вони стані, не знав, чи живі вони. Я сидів, дивився новини, читав телеграм канали і в якийсь момент почав молити Бога, що хочу бути корисним. Я не можу просто так сидіти, коли таке відбувається, як би це пафосно не звучало. Коли в твоїй країні війна, я не можу просто так сидіти на дивані і читати новини. І, можливо, хтось там зверху почув мене і це виросло потім в евакуаційну історію.
Я почав писати тим, хто евакуює людей з Маріуполя, волонтерам. Потім вийшов на координаторів тих волонтерів, що їздили в Маріуполь і почав у своїх соцмережах розповідати, яким чином взагалі зараз відбувається зв’язок з Маріуполем, яким чином відбувається евакуація, як туди їздять люди, які є маршрути — я все це вичитував в десятках чатів.
Що було далі?
Мені почали писати люди, які на своїх автівках хотіли поїхати до Маріуполя задля того, щоб забрати своїх близьких. Я створив свій телеграм канал, де почав писати актуальні маршрути, правила проїзду, що треба з собою брати, бо "велична" друга армія світу просила у кожного водія леза для гоління, зубні щітки, цигарки, шкарпетки, підгузки для дітей, яких вони захопили, а потім не мали чим допомогти. Я про все це почав писати.
Потім скоординувався з волонтерами, які були в Запоріжжі, з Запорізькою ОВА і ось цих людей, які мали бажання поїхати на особистих автівках, почали об’єднувати в колони. Спочатку це була колона з 30 автівок, потім 50, потім до 100 автівок. Щоранку ми цих людей об’єднували, бо так безпечніше. Коли ти один їдеш, тобі страшно, ти можеш на міну наїхати, тебе на блокпосту можуть повернути або автівку твою забрати, а коли поруч є багато свідків, ми цим обумовлювали наше рішення, ймовірність доїзду до Маріуполя вже вище. Просили їх, бо немає зв’язку, щоб вони обговорили приблизний час та місце збору задля того, щоб вони могли об’єднатись і виїхати разом з Маріуполя зі своїми близькими.
Скільки людей таким чином вдалось вивезти з окупованих територій?
Завдяки цьому, за дуже суб’єктивними підрахунками, тисяч десять, можливо, навіть більше людей врятувалось. Не певен, що всі повернулися, хто поїхав на своїх особистих автівках, бо у місті було справжнє пекло.
Коли з’явилось розуміння логістики, є якийсь досвід, я не збирав гроші у людей, донати, у мене не було такого досвіду. Але люди все одно відправляли мені гроші, хоча я не виставляв свою картку. Я пам’ятаю, що зі мною зв’язалась дівчина, вона працює в інституті Гете в Україні, і сказала: "Давайте ми вам купимо чотири буси, у нас є близько 20 тисяч євро". Хлопець пише, відправляє 170 тисяч гривень.
Ми зв'язались з маршрутниками в Запоріжжі, я казав, що мені треба маршрутки в такому стані, щоб вони доїхали до Маріуполя і повернулись звідти. Я шалено вдячний місту Запоріжжя, людям, які допомагали. Ті маршрутники шукали найкращі маршрутки. Ми давали їм 150 тисяч гривень — це заставна сума і домовились, що 20 тисяч гривень щомісяця ми даємо як орендну плату. Ми розуміли, що маршрутки можуть не повернутись і таких чотири не повернулось. Якщо що, то сума залишається просто їм.
У вас в інстаграмі є дописи з назвою "Історія водія". Що це за люди?
Це люди, яким вдячні сотні, тисячі маріупольців. Це звичайні люди. Це люди, які розуміли, що вони їдуть на смерть, можуть не повернутись і після декількох поїздок, отримавши розуміння наскільки вони там потрібні, їм хотілося туди повертатись, незважаючи ні на що.
Я писав про нашого водія Іванку. У нас була водій жінка. Їй було набагато легше проїжджати блокпости, бо майже кожен з військових мав на меті подивитись, що це жінка, поставитись якісь питання не завжди їй приємні. Росіяни зробили так, щоб всі проїжджали через один КПП у Василівці. Один з головних на тому КПП намагався залицятися до нашої Іванки. Завершилась ця історія тим, що в неї відібрали автобус, її поставили в базу невиїздних. Коли почули, що вони з Маріуполя, сказали: "Езжай отстраивать Мариуполь, тебе нечего делать в Украине".
Вони висадили всіх людей, які були в автобусі. І літніх людей, і людей з дітьми, а Іванці сказали: "Якщо спробуєш ще раз перетнути КПП і поїхати в Україну, ми тебе не випустимо і залишишся тут з нами". Не дивлячись на це, ми знайшли машину, яка везла овочі, заховали туди Іванку. Її наприкінці огляду машини знайшли, але дуже дивним чином їй вдалося проїхати і після цього, звісно, вона туди не їздила. Це людина, яка вивезла більше 600 людей з тимчасово окупованих територій.
Є ще запитання стосовно водіїв. Як відомо, двоє ваших хлопців потрапили до полону в Оленівку.
Юрій Лега та Віталій Ситніков. Це був наш другий рейс. Ми відправляємо чотири маршрутки, а з них повертається дві. І дівчина, яка поїхала з одним з водіїв, вона теж пропала. Не виходила на зв’язок десь близько 4-5 днів. Потім Ілона повернулася в Запоріжжя і розповіла, бо зв’язку ніякого не було. Повернулись інші дві маршрутки і вони сказали, що з хлопцями щось сталося, але не знають що. Вони розповіли, що вони потрапили під танковий бій.
Ця дівчина Ілона дивом повернулася в Запоріжжя, розповіла, що хлопців заарештували на виїзді з Маріуполя, побили, назвали диверсантами і вони були в полоні в Оленівці. Вони спочатку сиділи в шестимісній камері, 40 людей туди запхали ці кати. Це була спланована історія, це був кінець березня і саме в ці дні заарештували близько 30 волонтерів і всі вони сиділи в Оленівці. Ми намагалися різними шляхами їх витягнути, це звичайні цивільні люди. Над ними психологічного знущалися, фізичних тортур, як над нашими захисниками, там не проводилось.
Чи вдалося їх повернути?
Вдалося. Це було велике щастя. Їм сказали просто збиратися, вони думали, що їх кудись переводять, але ми їх повернули.
Чи обшукують, опитують людей на блокпостах?
У Маріуполі була принизлива процедура, такої ніде немає на тимчасово окупованих територіях. Це називається процедура фільтрації. Це треба вистояти чергу. Люди приходили, а їм казали приходити через два тижні. Тут така черга неймовірна, можете займати її прямо тут.
Що таке фільтрація — це історія про те, що ти приходиш, здаєш свої відбитки пальців і маєш віддали свій телефон. Вони передивляються все: підписки у телеграмі, повідомлення. Вони дізнаються, чи є в тебе родичі в поліції, в ЗСУ, серед волонтерів. Тебе буквально перевіряють в твоєму рідному місті, на твоїй землі, визначають, нормальна ти людина чи ні.
Психологічно кожна людина, яка йде на процедуру, вона вже знає і тремтить, бо якщо тобі не дають цю справку, поки ти не пройдеш цю принизливу процедуру, не вистоїш чергу, не отримаєш, що ти нормальна людина. Боялись просто йти за цим папірцем, а без цього папірця тебе за межі Донецької області ніхто не випустить. На кожному блокпосту тебе будуть питати, чи є в тебе фільтрація. Це перше, через що проходили маріупольці, навіть не сідаючи у наш автобус. А потім, коли ти їдеш, чоловіків роздягають, не дивлячись на те яка погода, на татуювання дивляться, можуть питати: "А че уезжаешь? Че не остаешься в городе? Город кто отстраивать будет? Что в Украине забыли".
Люди були без зв’язку і їм у Маріуполі навалювали про те, що тут така війна, Київ майже зруйнований, у Запоріжжі нема чого робити, чоловіків одразу заберуть до ЗСУ, майбутнього там немає. Люди без інформації взагалі виїжджали. Коли вони бачили в Запоріжжі вивіски, які світяться біля "Епіцентру", вони казали "Як?" Чи коли вони приїжджали до Бердянська, а в Бердянську був газ. Вони казали, що дивились на газ у пічці як на щось таке, що бачили в позаминуломи житті. Це після того, як ти сидиш в підвалі, розтоплюєш сніг, щоб пити воду.
Під час евакуації потрапляли автобуси під обстріл?
Так, в березні-квітні треба було маневрувати, щоб під мінометний обстріл не потрапити. Під артилерійський, такий, щоб автобус розбомбили — ні. Але кожного разу, проїжджаючи сіру зону, навіть останні поїздки, які були в середині грудня, виїжджаєш з Василівки і треба проїхати територію, яка не належить ні нам, ні їм, там завжди гучно.
Всі живими доїжджали?
На велике щастя, доїхали всі. Всі ті, хто сідали в наші автобуси, доїхали живими. Ми евакуювали нашими автобусами більше п'яти тисяч людей, а 10 тисяч — це люди, які на особистих авто їхали, ми тільки їх організовували в колони. Це їх героїзм, що вони витягли своїх родичів
Ваша реакція на відео росіян, де вони показують, що ніби відновлюють Маріуполь?
Вони нещодавно показали новий квартал, а виявилось, що це квартал в Санкт-Петербурзі. Навіть те, що нове побудували — це теж саме, що згвалтуєте дівчину, ви згвалтували все місто. А потім — а давай я тобі нову сукню куплю. Подобається? Класна сукня? Ну кросівки, можливо, за рік хтось приїде з адміністрації президента кремля. нормально?
Читайте також
- "Війна залишить велику кількість кладовищ і сиріт": інтерв'ю з волонтеркою про допомогу дітям Про бої на Півдні, військкомати та зміни в армії: інтерв’ю з полковником ЗСУ з Одеси
- Пережила окупацію та евакуювалась в Одесу із дитиною з інвалідністю. Історія жительки Нової Каховки Анастасії
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
