Фермер з Донеччини Сергій Свириденко взяв участь у місцевому ярмарку в Києві. Чоловік у вересні минулого року перевіз на Волинь півтори сотні кіз з Іванопілля, невеличкого села у Краматорському районі. Фемер визнає, переїзд став стресом для кіз, та поступово надої зібльшуються. Які смаколики наготував для свята і які має плани — розповів Суспільному.
Сиров'ялені делікатеси до святкового столу
"Сьогодні на прилавку звичайний асортимент, але маємо деякі святкові додавання, те що ми не завжди робимо. У нас є копчене порося до святкового столу, копчене козеня і звичайна наша продукція — це сиров'ялені делікатеси. Після релокації додали варені та в'ялено-копчені ковбаси", — розказує Сергій Свириденко.
Він продає свої м‘ясні та молочні вироби на одному з київських ярмарків. У 2014 році покинув Донецьк, переїхав до села Іванопілля, Краматорського району, звідти призивався до армії та два роки служив в АТО.
"Хотілося повертатися до дому до Донецька. Ферми ще не було, нічого не було, хотілося брати участь у звільнені рідного міста, бачите, не вдалося. Ми тоді намагалися якось запобігти цьому. Наші мітинги були до 5 тисяч людей, для мільйонного міста це дрібниці. І не то, що люди не хотіли, щоб ці сепари зникли, а просто вони думали, що без нас владнається. Бачите — не владналося", — розповідає Сергій.
Екоферму Сергій Свириденко заснував у 2016 році. Розвів стадо кіз та виготовляв крафтові м’ясні делікатеси та сири. Обладнання чоловік купив за грантові гроші.
У вересні 2022 евакуювався з села Іванопілля на Волині. Там вже налагодив виробництво сирів, ковбас та шинки.
"Те, що війна повернеться по-серйозному, я був впевнений, але не знав коли. Я не боюся міняти в житті, коли це треба, але кинути хату, десь жити, це настільки боляче... Мені теж боляче, я все ж таки не цеглина, а людина. Але з двох зол вибирають найменше. Я з натури — фаталіст, розумів, що воно має статися в будь-який момент. Боротися треба, залишатися там, на щось сподіватися думаю, що немає сенсу", — говорить фермер.
За його словами, Іванопілля так часто обстрілюють, що просто неможливо працювати — покупці виїхали.
Перевезти худобу до іншої області та знайти нове приміщення, фермеру допоміг місцевий бізнесмен. На час евакуації у Сергія було 150 кіз та обладнання для сироварні.
На Волині козам краще
"На Волині козам краще бути, тому що з травою легше. І взимку ми випасали, бо зима була лагідна. Як сходить сніг, який там трохи припорошує землю, трава завжди зелена. В нас на Донеччині зелену траву після червня місяця ти не знайдеш, бо все сухе — це степ, клімат, я так вважаю, більш економічний для вирощування тварин", — каже Сергій.
Після акліматизації худоби, потроху збільшуються надої, радіє фермер.
"Якби було все добре з релаксацією, все пройшло без втрат, то я б очікував в цьому році, що впродовж чотирьох місяців ми б мали 200 літрів. Зараз бачу, що цього не буде. Нічого, сподіваюся на новий молодняк. Наша робота така, що не можна зробити відразу. Будемо збільшувати поголів'я, будуть давати краще умови", — говорить фермер.
Повертатися на Донеччину чоловік поки не планує.
"Плани — розвиватися. Самі омріяні плани — це відкрити філіал на Донеччині, у Криму, на Закарпатті. Я не хочу великий завод, я хочу декілька невеликих господарств, які б забезпечували певні регіони України", — ділиться Сергій.
Читайте ще
На Дніпропетровщину з-під Бахмута релокували молочне господарство
Корови двічі рятували життя. Історія фермера з Бахмута на Донеччині
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
