"Будь-який фермер скаже, де на ринку купити запчастини для HIMARS". Як київські волонтери забезпечують артилерію

"Будь-який фермер скаже, де на ринку купити запчастини для HIMARS". Як київські волонтери забезпечують артилерію

волонтери Реактивна пошта Чуканов Нарожний
Засновники благодійного фонду "Реактивна пошта" Дмитро Чуканов та Павло Нарожний. Фото: "Реактивна пошта"

Благодійний фонд "Реактивна пошта" з’явився у січні 2023 року. Проте його співзасновники Павло Нарожний та Дмитро Чуканов вже з 2014-го допомагали українським артилерійським підрозділам. Від початку повномасштабного вторгнення Росії вони зібрали понад мільйон доларів на потреби артилеристів. Забезпечували техніку запчастинами, а військових — планшетами, метеостанціями, раціями, формою та побутовим приладдям. Загалом під опікою "Реактивної пошти" вісім бригад і полків. Суспільне розпитало Нарожного та Чуканова про те, де шукати запчастини для "Ураганів" та HIMARS, скільки на це потрібно грошей і яка роль у цьому аграрної галузі.

Майдан

Нарожний і Чуканов спеціалісти у сфері IT. Кажуть, волонтерську діяльність почали під час Майдану. "Спочатку це були засоби захисту — протигази, респіратори. Купували гумові костюми — там же ж водою взимку поливали активно. А потім приєдналися до медиків. Коли почалася найактивніша фаза, бійки на Грушевського, в Інституті літератури облаштували ургентний пункт, туди заносили тяжко поранених. Там їм надавали першу медичну допомогу. І тоді вже почали купувати кровоспинні компреси, спеціальні нитки, щоб зашивати рани", — розповідає Павло Нарожний.

Гроші на лікування поранених учасників Революції Гідності збирали через оголошення у Facebook.

Вже після подій на Майдані волонтери зрозуміли, що Росія може піти війною на Україну, тому вирішили, що допомагатимуть українській армії.

Допомога 27 Сумській реактивній артилерійській бригаді

Навесні 2014 року волонтери почали співпрацю з 27 Сумським реактивним артилерійським полком. Через рік його переформатували в бригаду (кількість дивізіонів збільшили з трьох до чотирьох — ред.). Бригада має на озброєнні реактивні системи БМ-27 "Ураган" калібру 220 мм.

"27 полк на той момент, якщо не помиляюся, був кадрований. Це коли в складі бригади є лише командування, а солдати знаходяться в резерві. Тобто весь полк, якщо їх має бути 1000 людей, там, умовно кажучи, десь 50. Не було тих, хто мав працювати на техніці. Вона була законсервована. А в армії — це не просто машину в гараж поставити. Її чимось обробляють, змащують, запечатують і залишають років на 20. Фактично, це музейні експонати. На той час почали діставати техніку, яку будували 30-40 років тому. У неї життєвий цикл підходить до кінця, а їй треба воювати", — розповідає Дмитро Чуканов.

До першого списку потреб 27 Сумського реактивного артилерійського полку увійшли рації та інструменти. За власних 1000 доларів волонтери придбали 50 рацій та кількадесят гаєчних ключів. Невдовзі допомогли відремонтувати реактивну систему залпового вогню "Ураган".

РСЗО Ураган
РСЗО Ураган. ФОТО: ОК "Північ"

"Вони прийшли і сказали: "Ось у нас тут машина, поломана". Ми зібрали кошти, проплатили техніків, які поїхали у відрядження і відремонтували цей "Ураган". Я думав: які ми молодці, але тих "Ураганів" понад 100 штук було. Ми не знали, що їх так багато. Це був перший досвід", — каже Павло Нарожний.

Волонтер додає: купували і відправляли для полку не лише запчастини, а й лопати, сокири, бензопили, цвяхи, генератори. Кошти на це збирали серед друзів у соціальних мережах. Зараз "Реактивна пошта" закриває усі потреби 27 Сумської реактивної артилерійської бригади.

Читайте також: "М’ясні штурми" у росіян щодня" — Роман Сініцин про бої під Бахмутом, БТР Spartan, та ремонт трофейної техніки

Допомога іншим бригадам і полкам

"Реактивна пошта" співпрацює з вісьмома бригадами і полками. Зокрема допомагає військовим 406 окремій артилерійській бригаді, 32 артилерійському полку, 107 реактивній артилерійській бригаді, 32 окремій бригаді морської піхоти, операторам HIMARS. Волонтери постачають запчастини до РСЗВ "Ураган" та "Буревій", БМ-30 "Смерч", БМ-21 "Град", німецьких САУ PzH 2000, радянських "Гвоздик" та "Піонів", американських гаубиць М777.

"Гаубиця виїжджає на вогневу, її солдати вручну вкопують. Її треба виставити "на нуль" точно до горизонту. Якщо так не зробити, вона не точно стріляє. Якщо немає спеціального комп'ютера, гаубицю наводять вручну. Це довго, після кожного пострілу вона стрибає, їй треба переналаштовувати. Щоб не наводити гаубицю вручну, потрібен коліматор. Ці прилади нам дали, але мало, бо вони в американській армії вже не використовуються. Не буду казати як, але ми знайшли коліматори для М777. Коштує від 2,5 тисяч доларів за штуку. Коли я сказав, що ми можемо їх поставити, офіцери відповіли, що подарують мені згорілий російський танк", — каже Павло Нарожний.

Павло Нарожний коліматор М777 Реактивна пошта
Павло Нарожний з коліматором для М777. Фото: "Реактивна пошта"

Про запчастини до артилерії

Основну увагу волонтери приділяють забезпеченню реактивної артилерії запчастинами. "В "Урагані" використовувався двигун ЗІЛ-131. І не один, а два, які з’єднані блоком синхронізації. Лівий двигун крутить ліві колеса, правий — праві. Якщо з блоком щось не так, двигун, який працює, крутить колеса, а інша сторона просто їх волочить. Тобто половина борту не функціональна. Відповідно, ми купуємо все що стосується паливної системи, двигуна, коробок передач, механіки", — каже Чуканов.

За його словами, необхідні для реактивної артилерійської техніки запчастини використовуються у цивільних вантажівках і здебільшого продаються в магазинах.

"Наприклад, у HIMARS коробка передач Allison, як і у деяких тракторів. Будь-який фермер скаже, де на ринку купити запчастини. Там є унікальні запчастини, але переважна більшість — це цивільна техніка", — говорить Павло Нарожний.

Читайте також: MLRS та HIMARS: які реактивні системи залпового вогню надають Україні союзники

Запчастини до артилерійської техніки волонтери також купують у Китаї, Іспанії, США. Списки потреб артилеристи складають на три місяці наперед. "Основна ціль — перестати працювати у форматі "затикання дірок". Тобто не купувати два колеса з шести, а перейти на інший рівень, коли ми можемо повністю забезпечити підрозділ, бригаду, дивізіон, полк. Головне в роботі з артилерією — довіра військових. Зрозуміло, піхоти багато, але артилерії значно більше і їхні запити більші. Артилеристи — дуже закритий клуб", — каже Дмитро Чуканов.

Волонтер розповідає, 3 квітня 406 окрема артилерійська бригада імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова отримала колеса на понад два мільйони гривень, що їм дозволить повністю перевзути техніку.

Нарожний Чуканов Реактивна пошта
Павло Нарожний та Дмитро Чуканов з прапором 406 окремої артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова. Фото: "Реактивна пошта"

"В нашій армії мало покришок для коліс. Наприклад, для HMMWV (повнопривідний військовий автомобіль, що випускається американською компанією AM General — ред.). Але наші аграрії використовують схожі покришки, тож ми їх купуємо в аграрному магазині. Одна коштує тисячу доларів. Якби не аграрний сектор України, було б набагато важче. Військкомати присилають величезну кількість повісток для вантажівок, бо вони дуже потрібні в армії: МАЗи, КамАЗи, тягачі. І от завдяки агросектору є десятки тисяч цих вантажівок", — говорить Павло Нарожний.

За вісім років діяльності волонтери жодного разу не були на фронті, а щоб доставити замовлення до частин, використовують послуги логістичних компаній. "Локальні перевізники, або доставка, або самовивіз. Солдати самі забирають. Ми оформлюємо, наприклад, на сайті "Епіцентру" замовлення, вказуємо отримувачем військових, вони приїжджають і вигрібають все, що їм треба", — каже Нарожний.

Про комп'ютерну техніку

Чумаков та Нарожний також забезпечують артилерійські підрозділи комп’ютерною технікою, зокрема, ноутбуками, планшетами, принтерами, моніторами. Окремий пункт у запитах — метеостанції. Вони портативні з цифровим екраном, максимально точно розраховують стрільбу з урахуванням швидкості напрямку вітру, вологості повітря.

"У радянській армії була штука, яка називалася ДМК-2 — десантний метеокомплект. Це така валіза, з нею іде щогла, на ній стоять датчики, флюгери. Воно дуже неточне і артилеристи ним не користувалися. Перші метеостанції Davis я купив, здається, в липні 2014-го. На той час одна коштувала десь 450 євро. Я купив дві й відправив військовим. Один з офіцерів сказав: "Паша, дякую, це космічна річ, класно, супер". А другий говорить: "Я не знаю, як цим користуватися", — розповідає Нарожний.

Нарожний Чуканов Реактивна пошта
Дмитро Чуканов та Павло Нарожний. Фото: "Реактивна пошта"

До забезпечення українських артилеристів комп’ютерною технікою долучається, зокрема і канадська діаспора, каже волонтер. Збір коштів на планшети організував професор Торонтського університету Олександр Романков. "Він перераховує гроші, я купую і роздаю планшети, збираю документи від артилеристів, що вони їх отримали. Роздали, мабуть, 500 планшетів", — каже Нарожний.

Читайте також: "Наші потреби в десятки разів більші, аніж можливості західних країн" — глава фонду "Повернись живим" Чмут

Про побутові потреби військових

Для забезпечення побутових потреб волонтери "Реактивної пошти" закуповують водонасоси, ПВХ-плівку, пральні машини, намети, спальники, обігрівачі. За останній рік придбали близько 60 автономних дизельних обігрівачів.

"Він виглядає, як каністра. У бак наливається дизель, в нього є вихлоп і є видача теплого повітря. Солдати ставлять обігрівачі прямо в КУНГах (різновид модульного кузова-фургона — ред). Включають пічку, вона всередині видає тепле повітря, а на вулицю вихлоп. За умовних 8-9 тисяч гривень вартості цього обігрівача покращуємо побут 5-10 військових", — розповідає Дмитро Чуканов.

У планах волонтерів забезпечити одну з військових частин автолазнею. Вони з Німеччини пригнали вантажівку, яку переобладнають у прально-душовий комплекс. Там будуть душові, бойлери, баки з водою, дві пральні машини, дві сушарки. На це волонтери витратили близько 15 тисяч доларів донату.

Про збір коштів

На волонтерську діяльність "Реактивна пошта" щомісяця витрачає приблизно два мільйони гривень. Лише на запчастини, щоденно — до 60 тисяч гривень. Збір коштів відбувається здебільшого через соціальні мережі. Окрім того, волонтери співпрацюють з кількома компаніями та меценатами.

Останні вісім місяців рівень надходжень донатів дещо скоротився, говорять Чуканов та Нарожний. "Середній чек донату — 200-300 гривень. Тільки щоб купити колеса для великої артилерійської техніки треба 35,8 тисячі гривень на одне колесо. Якщо терміново потрібен ремонт для важливої техніки, у нас немає часу по 200-300 гривень збирати. Пройде два-три тижні поки цю суму нашкребемо", — каже Чуканов.

Оновлення артилерії потребує постійних витрат, тому важливим є постійний приток благодійних внесків. "Мало хто з волонтерів готовий вписатися в цю історію і купувати запчастини. Реально по пальцях однієї руки можна перерахувати фонди, які готові в цю м'ясорубку полізти", — говорить Павло Нарожний.

"Ми ніколи не хотіли ставати професійними волонтерами, — додає Дмитро Чумаков. — Але є розуміння, що війна швидко не закінчиться. Для того, щоб якісніше допомагати підопічним, робити більш системні речі, вирішили створити благодійний фонд".

Його Нарожний та Чуканов зареєстрували 1 січня 2023 року. В команді — понад 10 волонтерів, які займаються маркетингом, рекламою, соцмережами, допомагають готувати звіти. Павло та Дмитро ж працюють безпосередньо з військовими.

Читайте також

На початок