У Кропивницькому попрощалися з братами-двійнятами Владиславом і Ростиславом Бойками. Народилися в один день і загинули разом у перший день повномасштабної війни. Вони мріяли бути військовими, брали участь у миротворчій місії в Лівані. З 2014 боронили Україну, розповіла Суспільному мати Олена Бойко.
Попрощатися з військовими братами-двійнятами на Далекосхідне кладовище прийшли рідні, друзі, знайомі, учителі, побратими й посестри. Владислава і Ростислава рік вважали безвісти зниклими.
Вони були одними з перших, хто прийняв бій у перший день повномасштабного наступу Росії в Україну, розповіла мати військових Олена. Каже, знає, що сини загинули 24 лютого біля селища Біловодськ Луганської області.
"Вони поступали у військове, їх підвів зір – і тому вони вирішили вступити в будівельний технікум".
Після закінчення технікуму сини пішли в армію. Служили у Миколаєві. " У 2000 році їм запропонували йти у миротворчі війська. Направили до Лівану, вони рік там були".
Після повернення, вирішили працювати в поліції, згадує мати. Вступили в Київський університет внутрішніх справ. Працювали за спеціальністю. "Коли розпочалася війна, вони свої майорські погони поклали й сказали: "Мамо, ми підемо туди, де ми потрібніші".
Говорить, з 2021 року воювали у Луганську. "Останні слова, коли вони зателефонували, сказали: "Мамо, тато, вибачте, якщо ми чимось провинилися перед вами, але навряд чи ми вистоїмо. Тому що сили – зовсім не рівні. На нас рухається ціла колона танків".
Родичка Бойків Наталя Ковальчук розповіла, рідні брати мали різні характери.
"Ростислав був трохи спокійніший, тихіший, домашній. А Владислав був дуже відкритий, активний. Вони були військовими. Владислав – старшим сержантом. Ростислав – сержантом".
Під час відпусток приїздили додому, заходили до рідної Великобалківської гімназії в Кропивницькому, каже тамтешня вчителька Оксана Стародубцова.
"Вони приходили до нас у школу, де брали участь у заходах на вшанування до Дня Збройних сил України. Налаштовували учнів на те, щоб вони гарно вчилися, знали історію України, щоб вивчали свою рідну мову".
Читайте також
- На Кіровоградщині родині загиблого лейтенанта вручили орден Богдана Хмельницького
- "Цивільна професія допомагає коригувати вогонь", – доброволець з Кропивницького
- "Бувало, вертався з фронту босий, бо дарував взуття бійцю на блокпосту". Військовий капелан з Кіровоградщини
Повідомляйте про події з життя вашого міста чи селища у Кіровоградській області за цим посиланням
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері, Телеграм, Інстаграм та Ютуб
