Не могли наїстися хліба після виїзду з Маріуполя, згадує маріупольчанка, учасниця бойових дій, поліцейська Галина Ізотова. Нині жінка живе і працює у Кропивницькому. Вона двічі переселенка, у 2014 році виїхала з Донецька, у березні 2022 року виїхала з Маріуполя. Свою історію розповіла Суспільному.
2014 року Галина Ізотова втратила домівку в Донецьку, 2022-го – в Маріуполі. Пригадує перший тиждень повномасштабного вторгнення Росії в Україну: "Після 3 березня дні почали перемішуватися, закінчилися газ та вода".
З травня жінка живе у Кропивницькому. Сюди переїхав університет внутрішніх справ, в якому вона працювала. Говорить, у Маріуполі в їхню квартиру прилетів російський снаряд: "Ми о дев'ятій годині ранку зайшли в підвальне приміщення, яке під будинком, і це нас врятувало, тому що було дуже гучно. Ми перебували там до 14:00. Коли вийшли, двору не було. Дах лежав на тих кімнатах, де ми ночували. Я так розумію, з російської сторони прилетіла 120-та міна".
Після цього з сином жили в родичів у приватному будинку. Ховались у підвалі в п’ятнадцятьох: "Ми ходили за їжею, потрібно було годувати дітей: двох підлітків, одну маленьку дитину. Воду для неї ховали, щоб ніхто не випив. Найбільше свято було, коли пішов сніг: води не було, ми набирали та топили його і раділи, що він падає".
Галина каже, у Маріуполі її 14-річний син малював, щоб подолати стрес. Нині він в Івано-Франківську. Жінка організувала віртуальну виставку його малюнків: "Він почав малювати після 2 березня, коли по нас гатили. Нам дуже пощастило, що він малював, тобто вся психологічна драма вилилась в малюнки, і стрес вийшов через його малювання".
Виїжджали з Маріуполя під чужим прізвищем
З Маріуполя виїжджали під чужим прізвищем, заховавши документи. На блокпостах говорили, що загубили їх: "16 березня ми почали виїжджати довгою колоною, в машинах було багато дітей. Якщо раніше дорога займала сім-десять хвилин, то тоді ми їхали 15 годин".
Згадує, дорогою їх на ночівлю прихистила родина в селі поблизу Маріуполя: "Ми приїжджаємо, а на столі стоїть борщ, котлети, масло. Ми всі так стали і говоримо: Можна нам хліба?"
Зі слів жінки, щоб добратись на підконтрольну Україні територію, перетнули 22 блокпости російських військ: "Мені потрібно було виїхати, тому що я є в базі зрадників ДНР. Я не знаю, що це за невизнане формування, але якби бази запрацювали, то я була б першою, хто пішов до в’язниці. Але я могли б до неї і не дійти, бо донеччан можуть розстрілювати. Ще в мене є посвідчення учасниці бойових дій".
У Кропивницькому Галина продовжує працювати в університеті: "У нас одна мрія – ми всі чекаємо на перемогу, на відновлення територіальних кордонів нашої України, повернення Маріуполя, Донецька, Криму".
Читайте також
- "У малюнках я передаю свої мрії". У Кропивницькому десятирічна переселенка продала свої роботи, щоб допомогти ЗСУ
- Пам’ять про мирне життя. У Кропивницькому переселенка створила чотири фотоальбоми про рідні місця
- З перших у житті змагань – з золотою медаллю. Переселенка у Кропивницькому почала опановувати джиу-джитсу
Повідомляйте про події з життя вашого міста чи селища у Кіровоградській області за цим посиланням
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері, Телеграм, Інстаграм та Ютуб
