У ніч з 12 на 13 березня о 2:00, телеканал Суспільне Культура транслюватиме у прямому ефірі 95-у церемонію нагородження Американської кіноакадемії.
"Оскар" увесь час перебуває на межі суто національного й всесвітнього заходу.
З одного боку, він американський поза сумнівом, бо Голлівуд — це не просто місцевий бізнес або місцеве культурне явище: він значною мірою створив американців як націю, про що вони весь час гучно заявляють. Тому він проводиться не просто в лос-анджелеському кварталі Голлівуд у театрі "Долбі" (до слова, з найбільшою сценою країни), а цілком у місцевому контексті, з місцевими знаменитостями, жартами й ведучими, яких часто-густо за кордоном не знають — цього разу ним буде комік Джиммі Кіммел, не чули про такого? Такий собі зоряний "мєждусобойчик".
З іншого, кіно США — всесвітній феномен, фінансовий обіг якого витримує порівняння з ВВП середньої європейської країни, а вплив "м’якої сили" взагалі важко переоцінити. Ну а якщо всесвітній, то й іноземні колеги теж допущені до цього свята життя. Їхня присутність не завжди відповідає обсягам відповідних кіноринків і потужності власних кіноіндустрій: маю на увазі передусім Індію та Китай. Тим не менше, для решти світу існує, як відомо, окрема номінація "найкращий міжнародний художній фільм", й це не гетто, а цілком собі конгеніальна відзнака. Крім того, іноземні фільми змагаються й у інших номінаціях, аж до заповітного "найкращий фільм" — цьогоріч на нього претендує німецький "На західному фронті без змін". Загалом усе заплутано: будь-яка стрічка з американською копродукцією також автоматично вважається національним фільмом, натомість цілком собі британська або ірландська бере участь у конкурсі на загальних засадах, але то вже дрібні подробиці, які відбивають звивисту історію галузі за останнє століття.
Добірка найцікавіших художніх фільмів "Оскар-2023": все, що потрібно побачити до церемонії нагородження
Головні зазіхачі на золоченого "дядька Оскара" давно відомі, опубліковані на сотнях ресурсів, серед іншого й в Україні: очікується, що головна битва розгорнеться між Стівеном Спілберґом і Джеймсом Кемероном. Ностальгійний фільм першого "Фабельмани" провалився в прокаті, зібравши заледве десяту частку витраченого бюджету, "парад атракціонів" другого "Аватар. Шлях води" заробив —затамуйте дух — 2 мільярди 282 мільйони доларів і підняв і без того неслабеньку кредитну історію режисера "Титаніка" до небес. Взагалі з розмаїттям представлених жанрів у лідерів післяковідного "Оскара" все, як годиться. Є виробничий роман із акцентом на гендерну рівність "Тар" про дириґентку Берлінського симфонічного, є енергійний, мускулястий "Топ-Ґан. Маверік" із вічно юним Томом Крузом, є драма ірландського абсурду "Банші острова Інішерін", потужна чорна комедія-притча "Трикутник смутку", заплутана, проте весела елесдешна маячня "Все завжди і водночас", повчальний байопік "Елвіс" від самого База Лурмана й гірка драма з геніальною Френсіс Макдорманд "Говорять жінки".
Загалом Оскарівський комітет уміє тримати інтригу до останнього. Остаточне голосування відбудеться (відбулося) 7 березня, але не розраховуйте на витік конфіденційної інформації: при тому, що в підготовці церемонії беруть участь тисячі одиниць ключового й другорядного персоналу, такого, здається, не було за 95-річну історію премії. І що-що, а дивувати тамтешнє високе журі вміє. Як годиться, на переможців роблять ставки в численних тоталізаторах, і я чув (від американців!) пару історій про те, як розумні й не чужі цій індустрії азартні люди програвали все до цента, бо не могли передбачити геть нічого і нікого.
"Оскар-2023": які фільми та актори боротимуться за нагороду
Варто додати, що кожна церемонія призначена не лише для забісованих кіноманів, а й практично для кожного, хто бодай трохи цікавиться бодай чимось. Бо це шоу, свято, емоції, музика, костюми, дизайн і немислима концентрація талантів (як і грошей, влади, "м’якої сили") на квадратний фут. Тобто це передусім парад обдарованості та креативної енергії в їхніх досконалих формах. Ну а для окремих поціновувачів "вищого світу" — ще й свіжа інструкція: що вдягати, як усміхатися, як жартувати, як ходити під прожекторами й як пускати розчулену сльозу.
Нам, звісно, трохи гірко, що України знову немає на цьому святі життя. Утім, не зовсім: у категорії "документальний повний метр" фігурує з непоганими шансами "Будинок зі скалок", знятий у копродукції Данії, Швеції, Фінляндії та України й, головне, про дитбудинок на Донбасі під час війни. Проте ця номінація все-таки ближча до низу списку, а предмет вологих зазіхань міжнародної кінотусовки — та сама ласа "Найкращий фільм іноземною мовою". Можна було очікувати, що хоча б у її фінал потрапить "Клондайк" Марини Ер Горбач, враховуючи, по-перше, мистецьку якість, по-друге, зрозумілий без перекладу сюжет про російсько-українську війну й трагедію рейсу MH17, по-третє, перепрошую, гіперактуальність теми, адже "Оскар" завжди був кон’юнктурним у найкращому розумінні цього слова, себто умів упіймати мелодію часу, а подекуди й допомогти її визначити.
Азад Сафаров про номінований на "Оскар" документальний фільм "Будинок зі скалок"
Це не перша наша невдача. Торік "пролетіла" Наталя Ворожбит із "Поганими дорогами" — можливо, не в останню чергу через те, що тупі британські агенти-посередники (я не вибачатимуся: тупі!) вирізали зі стрічки ключовий епізод, бо задовго.
Позаторік пронизлива й могутня "Атлантида" Валентина Васяновича, яка до того ж на той час уже зібрала купу призів від Токіо до Венеції, так само не спокусила шанованих академіків.
За рік до того вони ж проіґнорували "Додому" Нарімана Алієва — картину, можливо, недосконалу, але дуже щиру й драматичну. А ще роком раніше режисер фільму "Донбас" Сергій Лозниця, який тоді ще не встиг зганьбитися співпрацею з російськими агентами впливу, але вже відзначився своєю відмовою від українського дублювання стрічки під гаслом "всі чудово розуміють російську мову" (цитата), так само зазнав поразки на американській ділянці дистанції.
Якщо занурюватися в минуле, ми згадаємо "Рівень чорного" того ж Валентина Васяновича, єдину в цьому списку документальну картину "Українські шерифи" Романа Бондарчука, а також низку робіт, зроблених із найкращими намірами, але не на рівні, який міг би спокусити американських кіноакадеміків. Якщо вже так глибоко копати, нікуди не дінешся від спогадів про парочку скандалів ще на нашій, домашній стадії висунення. Так деякі фахівці вважають, що формально небездоганне голосування Українським оскарівським комітетом за "Поводиря" Олеся Саніна 2014 року завадило іншому фільму, "Племені" Мирослава Слабошпицького, потрапити хоча б у напівфінал, де він нібито мав усі шанси на успіх. Були й інші непорозуміння, коли на представлення України претендували стрічки, м’яко кажучи, далекі від українського контексту, не кажучи про мову.
Короткометражна анімаційна стрічка з України потрапила до відбору Міжнародного кінофестивалю в Клівленді
У цілому ж, якщо розглядати історію наших оскарівських "невдах" — "невдах" у кількох парах лапок, бо багато з цих робіт, як уже згадувалося, отримали силу-силенну відзнак і були повноцінними мистецькими висловлюваннями, — ми зможемо простежити вельми наочно еволюцію вітчизняної кіношколи за останніх тридцять років. Від "кооперативного кіно", через розвиток в цілком собі російському руслі або, навпаки, через марні спроби відродити "поетичне кіно" 1960-1970-х, до гідних і вартісних творів, цікавих не лише вузькому колу шанувальників. Для цього, виявляється, потрібна міцна драматургія, відчуття моменту й відчуття авдиторії, узгоджена робота багатьох "вузьких" професіоналів, а також не в останню чергу знайомство зі світовим кінематографом, передовсім сучасним.
Ось чому "Оскар" і все, що з ним пов’язане, є необхідним для розвитку вітчизняної кіношколи. Зараз, схоже, ми перебуваємо в точці біфуркації, коли за сприятливих обставин українське кіно в цілому та окремі майстри мають шанс перейти на новий, "оскарівський" рівень (якщо, звісно "вузькі фахівці" з Держкіно не завадять).
Тож вмикайте трансляцію, 13 березня о 2:00, давайте дивитися разом.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected] Ваші історії важливі для нас!