Черга, щоб зайти на територію, черга, щоб потрапити до лікаря. Три сотні прізвищ, записаних на кількох аркушах, що періодично губляться. Військові з пораненнями різних ступенів тяжкості, які чекають прийому у лікарів по кілька діб, іноді сидячи на підлозі в коридорі. Так виглядає військовий госпіталь в Дніпрі, куди направляють частину бійців зокрема і для проходження військово-лікарської комісії.
Окрім цього військові скаржаться на низку бюрократичних питань, з якими зустрічаються в медзакладах. Один з бійців розповів, що добу збирав документи, бо в частині й в лікарні давали різну інформацію, а які саме довідки потрібні він не знав: "В госпіталь треба приїхати перед початком роботи, щоб записатися. І це ще не гарантує того, що ти в цей же день потрапиш до лікаря. Я так простояв чотири дні до невропатолога, бо в якийсь момент аркуш з моїм прізвищем зник і мій 36-й номер в момент перетворився на 87 аж на наступний день. І це така черга тільки до одного лікаря, до психіатра вона взагалі починалася з трьохсотого номера".
Для допомоги військовим в тому числі у проходженні лікарських комісій правозахисниця Любов Галан та військовий Масі Найєм створили центр "Принцип". Суспільне поговорило з ними про те, з якими юридичними складнощами зустрічаються поранені бійці та як їм можна допомогти.
Читайте також: "Кур'єрами зробили поранених": адвокат Масі Найєм розповів, чому реформа МСЕК — на часі й з чого варто почати
З чого виник "Принцип"
Масі Найєм каже, ідея центру виникла після повернення з лікарні, де його лікували від отриманого поранення у зоні бойових дій. Тоді чоловік думав, що після виписки зможе поїхати додому. Але юристи сказали, він має прибути до військової частини, де йому мають погодити відпустку. Щоб отримати відповідну довідку, Найєм потрапив у чергу в кілька десятків людей. Отримати документ вдалося на наступний день.
Любов Галан раніше займалася правозахистом, а з 2022 року почала волонтерити. Говорить, військові часто приходять із запитаннями, як їм розібратися з документами чи процедурами саме до волонтерів, оскільки для бійців вони є зв‘язком з цивільним світом, в який ті потрапляють після поранень. Галан наголошує, що така ситуація не повинна була б виникнути, бо всі пояснення боєць має отримати або від військової частини, де служить, або від лікаря, який чи яка його лікує.
По факту система змушує військового почуватися розгублено замість того, щоб знати, що тебе вилікують і дадуть соціальні пільги.
"Наша організація перш за все добиватиметься того, щоб держава гідно ставилася до військовослужбовців, які ризикують заради неї життям і втрачають здоров‘я. Ми добиватимемося, щоб військовим надавали послуги, зокрема, медичні, якісно і з повагою. Повага до бійця, гідне ставлення до нього — наші принципи. Ми хочемо змінювати сам підхід до людей, які нас захищають. Тож відобразили це в назві", — говорить Найєм.
Хабарі за інвалідність та саботаж документів: з якими проблемами зустрічаються військові в медзакладах
Любов Галан розповідає, деякі військові просто не знають, що їх чекає після поранення, на яку допомогу вони можуть розраховувати, як їм її попросити, як скласти рапорт. Цікавляться і тим, як нараховуватиметься зарплата чи винагорода. Правозахисниця говорить, у деяких випадках військовослужбовець може бути незахищеним перед рішенням командира — людини, від якої залежить можливість піти у відпустку за станом здоров’я, отримати направлення тощо.
Читайте також: Силоміць до військкомату: що робити, якщо затримують працівники центру комплектування
Масі Найєм розповідає, поранені або їхні родичі скаржаться також на те, що не знають, що на них чекає після евакуації та які документи потрібно збирати: "А коли доходить до отримання пакета документів, це перетворюється на поїздки між військовою частиною й медзакладами, хоча це все можна було цифровізувати. Окрема проблема — лікування за кордоном: про цю можливість інформують не всіх. Та й під час такого лікування боєць часто лишається без супроводу держави в іноземній країні, а це не найприємніший досвід, коли опиняєшся в операційній з лікарями, що говорять незрозумілою мовою".
Найєм додає, що у випадку МСЕКМедико-соціальна експертна комісія — органу, що визначає інвалідність, деякі бійці скаржилися на те, що в них вимагали хабар за те, щоб підтвердити їхню інвалідність, яку вони дістали на полі бою.
Як приклад він навів справу військового Петра Олексюка, що втратив ногу, а коли прийшов отримувати інвалідність, йому запропонували вирішити питання хабарем. Він задокументував це, звернувся в суд і третій рік Печерський суд не може почати розглядати цю справу.
"Історія з МСЕКами — стара проблема. Через те, що зараз багато поранених, вона стала нагальною, тому що вийшла назовні. Вони не справляються з роботою. І друге, що стосується хабарів — це призведе до ескалації", — каже адвокат.
Читайте також: Боєць-доброволець з Дніпропетровщини 6 років не може довести, що отримав інвалідність на війні
"Ще військові скаржаться на те, що їх відправляють знову "на нуль" після того, як вони не отримали повної реабілітації, коли мають проблеми зі здоров‘ям. Чуємо про саботаж видачі якихось документів, які необхідні чи то для ВЛК, чи то МСЕК", — додає Любов Галан.
В одному з інтерв'ю Найєм зазначив, що попри всі труднощі, з якими зустрічаються бійці, "ніхто в медичній системі не є по-справжньому злим щодо військових".
"Немає у ВЛК лікарів, які сидять і думають: "А як би зробити гірше військовим?" У них є свої причини: починаючи від зарплатні, закінчуючи тим, що раніше в них було в черзі 10 поранених на місяць, а зараз може бути сто, і не на місяць, а на день", — говорить адвокат.
Він наголошує, що, перш за все, така ситуація з ВЛК пов'язана з погано організованим процесом та паперовою роботою: "Є розуміння, що треба військовим. Значить, треба дізнатися про потреби лікарів ВЛК — що треба зробити, щоб розвантажити їх? Якісь лекції, навчання провести. Показати їм: дивіться, до вас приходять не звичайні люди. Приходять люди, які трошечки покоцані життям. Вони щось втратили. І вони все ще в стресі. На це потрібно направити фокус уваги. Я впевнений, це може поміняти ситуацію".
Як влаштована робота "Принципу"
Найєм каже, зараз поранені військовослужбовці часто користуються послугами приватних юристів, бо іноді здається неможливим пройти весь шлях самотужки: "Уявіть, ви, по-перше, нічого не знаєте про систему лікування військових. По-друге, вас взагалі-то нещодавно вивезли з поля бою з пораненням і вам дещо не до паперової тяганини й стояння в чергах".
Цим, говорить військовий і юрист, користуються недоброчесні "колеги" – можуть "порадити", як скласти рапорт за декілька тисяч гривень, який можна безплатно завантажити з інтернету.
Любов Галан пояснює, робота правозахисного центру зосереджена на двох напрямках — правова просвіта та допомога, а також системні зміни в правовій сфері чи практиці. Наразі юристи не проводять індивідуальні консультації, тобто первинна або вторинна правова допомога поки не надається. Втім, додає вона, вже готується інструмент самодопомоги – правовий навігатор для військових, які отримали поранення.
Читайте також: "Я — триста, я — триста". Репортаж з військового госпіталю
"Це тимчасова допомога, поки реформується система. Але ми хочемо дати опору кожному бійцю після евакуації. Спочатку в онлайн-версії, потім і за допомогою друкованих брошур розкажемо, що треба робити, щоб отримати необхідні документи, а отже — правовий захист чи матеріальну допомогу. Все буде з шаблонами рапортів, заяв, скарг та інших документів", — розповідає співзасновниця "Принципу".
Що в Міноборони кажуть про роботу військово-лікарських комісій
На початку лютого Суспільне та інші медіа зробили матеріали про медзаклад у Львові, де військові після поранень проходять військово-лікарську комісію. Бійці скаржилися на те, що вони тижнями стояли в чергах аби потрапити до лікарів, а також на незадовільні умови в медзакладі.
"Немає де присісти — стоїш біля стіни. Багато хлопців з важкими пораненнями. Немає інформаційних табло, на яких би мав бути написаний перелік документів, з якими треба заходити до хірурга. Бо ти заходиш, він каже: "У тебе цього і цього нема, іди доробляй". І твоя черга пропала", — писав військовослужбовець Мирослав Откович.
Читайте також: У черзі — 540 людей. Як у Львові поранені військовослужбовці проходять медкомісію
В Міністерстві оборони повідомили, що відомство спільно з іншими профільними міністерствами почали обговорювати реформу ВЛК. До команди, яка над цим працює, долучились також аналітики та юристи з "Принципу". Заступниця міністра оборони Ганна Маляр розповіла, що вже створили єдиний медичний простір цивільної та військової медицини, а також розширили систему військово-лікарських комісій. Зокрема оборонне відомство спільно з МОЗ та Мінцифри відпрацьовують напрямки удосконалення роботи ВЛК, серед яких — прискорення впровадження у військових закладах електронної медичної інформаційної системи та запровадження електронних черг.
"Повномасштабне вторгнення поставило перед новими викликами медичне забезпечення, в тому числі й недосконалу систему ВЛК. За цей час було створено єдиний медичний простір цивільної та військової медицини, а також була розширена система ВЛК. Втім, у звʼязку зі збільшенням навантаження, очевидною є потреба в "перезавантаженні" проведення зазначеної експертизи", — говорить Ганна Маляр.
Очільник Мінцифри Михайло Федоров наголосив, що процеси ВЛК не цифровізовані, а тому бійці вимушені проводити час у чергах, ходити до різних інституцій, збирати купу паперових документів, щоб підтвердити поранення.
Ситуація у львівській лікарні тривала до березня. Зараз Клініка амбулаторно-поліклінічної допомоги, де військові проходять медкомісію, працює без черг, з частково зміненим персоналом. Журналісти "Радіо свобода" розповіли, до кінця місяця тут завершать ремонт: створять реєстратуру, кабінети для персоналу, місце, де військовослужбовці очікуватимуть на прийом. Номер черги висвічуватиметься на табло. Також відремонтували вбиральні й створили умови для людей, які пересуваються в інвалідному візку.
Суспільне надіслало запит до Міністерства оборони щодо подальшої реорганізації процесу проходження медкомісії в інших медичних установах по Україні.
Читайте також
- Поки ми живі. Три історії про ціну великої війни
- "Якщо інвалідність стає для людей приводом закінчити стосунки, це не стосунки". Історія родини ветерана ЗСУ
