24 лютого минає рік з моменту, коли Росія повномасштабно вторглася на територію України. Рік тому Житомирщина, як і вся країна, прокинулася під звуки вибухів – зброю до рук взяли не лише військові та правоохоронці, зброю до рук взяла вся Україна. Наша зброя і досі у нас в руках, і ми продовжуємо боротися, захищаючи та відвойовуючи своє.
За цей рік Суспільне Житомир розповіло та показало своїм читачам і глядачам багато різних історій про мужність, незламність, силу духу, взаємодопомогу, людяність та взаємопідтримку. За кожною із цих історій стоять люди – кожен з них робить свій вклад у спільну справу, єдиним механізмом наближаючи Перемогу.
На завершення доби 24 лютого пропонуємо пригадати за рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну п'ять відеоматеріалів Суспільного Житомир про життя регіону, якими найбільше цікавилися наші читачі.
Історія перша. Незламний ліцей №25
Ранок 24 лютого для жителів Житомира почався зі звуків вибухів в Озерному. Також у Скоморохах горіла база паливно-мастильних матеріалів. Біля банків та заправок утворилися черги. 26 лютого підірвали міст поблизу села Стоянка, обірвавши автосполучення між Житомиром та Києвом, Укравтодор зняв дорожні знаки, щоб дезорієнтувати російські війська. Вночі 27 лютого у Народицькій громаді невідомі обстріляли автомобіль місцевої поліції. Двох поліцейських убили, трьох поранили. У Левкові під Житомиром впав та розірвався скинутий росіянами боєприпас. Авіанальоти та ракетні обстріли армією РФ громад Житомирщини відбувалися фактично щодня. У результаті одного із бомбардувань у Житомирі четвертого березня російські війська знищили будівлю ліцею №25.
Суспільне відслідковувало ситуацію і видало цілу низку матеріалів про ліцей за рік. Серед останніх новин – розбомблену будівлю ліцею, яка для Житомира стала місцем, що наочно нагадує про жорстокість російської армії, врешті знесуть з міркувань безпеки.
Історія друга. Ракети для "Нептуна", "Вільхи" і "Корсара"
За рік повномасштабного вторгнення Суспільне розповіло десятки історій про хоробрість та незламність жителів Житомирщини. Рятувальники, які невтомно гасили масштабні пожежі після ракетних ударів та авіанальотів з боку армії РФ, енергетики, які після цих же ударів по підстанціях цілодобово відновлювали роботу мереж, комунальники, завдяки невтомній праці яких перебиті водо- та тепломережі ремонтували у якнайкоротші терміни. Водії, котрі возили вантажі на фронт, аграрії, які сіяли та збирали врожай навіть під обстрілами, та багато інших сміливих жителів Житомирщини, котрі йшли і йдуть на ризик заради вільного майбутнього своєї країни.
Це історія про сімох житомирян, які в перші дні повномасштабного вторгнення вивезли з одного із заводів "Укроборонпрому" понад 1000 снарядів, серед яких були боєприпаси до ракетних комплексів "Стугна-П", "Корсар", "Вільха", ракети "Нептун". Боєприпаси вони передали українським військовим. Всього за період з 25 лютого по третє березня житомиряни здійснили сім таких поїздок.
Історія третя. Оборонець "Азовсталі" із Житомирщини
Історія військових, які майже три місяці тримали в Маріуполі оборону на заводі "Азовсталь" без їжі, води та, фактично, не маючи можливості отримати медичну допомогу, облетіла увесь світ, отримавши назву підземної війни. Майже три тисячі бійців із різних підрозділів стримували наступ російської армії, виграючи час для того, аби Україна мала можливість відстояти столицю та ряд ключових міст.
Серед оборонців "Азовсталі" було багато бійців полку "Азов", в числі яких – і прессекретар полку Дмитро "Орест" Козацький, який родом із Малина. Світлини Дмитра із його пораненими побратимами облетіли увесь світ, продемонструвавши незламність духу українських бійців. У вересні 2022 року українська сторона змогла повернути Дмитра з російського полону. Увесь час, поки Дмитро був у полоні, його мама Ірина Юрченко брала участь в акціях, організовувала фотовиставки робіт Дмитра, розповідала про нього, робила все можливе, аби її сина повернули з полону. Про те, як себе почуває Дмитро, його перші слова під час зустрічі — мама Ірина розповідала в інтерв’ю Суспільному.
Історія четверта. У лікарні під час операції на серці зникло світло
За рік Суспільне Житомир випустило цілу серію матеріалів про роботу лікарів – людей, які жили і живуть на роботі 24/7, рятуючи життя військовим і цивільним – як пораненим, так і хворим. Вони навчилися обходитися тим, що є під рукою, і продовжують працювати у будь-яких умовах, навіть, коли під час операцій зникає електропостачання або ж і коли його немає зовсім.
Історія п'ята. 24-річний військовий взяв під опіку вісьмох дітей свого брата, який з дружиною підірвався на міні
Крила і криця України – військові, волонтери, добровольці. Житомирщина пишається усіма людьми різних професій, які стали на захист нашої Батьківщини. Віддаємо останню шану загиблим, цінуємо кожного, хто тримає стрій. Наші військові демонструють нам не лише силу та відвагу, а й людяність. Ця історія про військовослужбовця з Олевської громади – у минулому бійця полку Азов, – який став опікуном вісьмох дітей свого брата, коли той з дружиною підірвався на міні у грудні 2022 року.
Пам'ятаємо і віддаємо шану загиблим, дякуємо живим і тримаємо стрій разом далі.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
