Щосуботи у французькому місті Марсель відбуваються маніфестації на підтримку України. Їхнім співорганізатором є французький художник Віктор Орлі (Геннадій Гребньов). Він сам з Кропивницького. З 2004 року живе й працює у Франції. Мітинги збирають до тисячі людей. Також сотні жителів Франції волонтерять на користь України. Купують для українських міст і сіл генератори, ліки, медичне обладнання, пересувні шпиталі.
Маніфестації без перерви
Першу маніфестацію провели в день повномасштабного вторгнення, згадує Віктор Орлі. Вона зібрала 800 людей. Після цього маніфестації проводять щосуботи без винятку. "У нас жодної перерви не було. Нам не заважають ні дощ, ні буря, ні вітер, ні спека. Ми постійно маніфестуємо".
Кожна маніфестація маю свою тему. Її обирають колективно під час зустрічі організаційного комітету. Тема залежить від подій в Україні й світі. "Це можуть бути різні саміти, рішення щодо постачання чи непостачання зброї, санкції щодо Росії або окремих росіян, – каже Віктор Орлі. – І відповідно до цієї теми звучать наші вимоги, прохання, декларації й протести".
Читайте також: "Путін дає ідею. Виконавці російські солдати". Як Віктор Орлі влаштовував мітинги у березні 2022 року
Спікери готуються серйозно, говорить художник. Кожен виступ звучить спочатку українською, потім французькою мовами. "Це для того, щоб українці не пропустили жодного слова, а французи зрозуміли меседж і потім передали його, так би мовити, в правильні вуха".
Учасники маніфестацій роблять письмові звернення до світових організацій – ООН, Ради Безпеки ООН, Ради Європи. "Їх ми скеровуємо на мера Марселя, – каже Віктор Орлі. – Головним чином через нього проходить контакт останнім часом. Також писали президенту Емманюелю Макрону".
"Це поклик душі, поклик серця"
Участь у маніфестаціях беруть французи, іспанці, італійці, жителі країн Африки. "Наприклад, є активний єгиптянин, який з нами кожної зустрічі, – розповідає Віктор Орлі. – Він має хворі ноги й з собою приносить стілець. Сідає на нього й тримає в руках прапор України. І ми дуже часто йому аплодуємо за постійність підтримки України й українського народу".
Жодного зібрання не пропустила француженка Сандрін. Зі слів Віктора Орлі, вона навіть кілька разів виступала, готуючи самостійно тему, і завжди це було емоційно й зворушливо. "Я запитую в Сандрін: "Багато французів підтримують Україну, але не всі вони приходять на маніфестації. Чому ти це робиш?" Вона відповідає: "Це поклик мого серця. Я повинна бути тут. Я знаю трагедію Другої й Першої світових воєн через кілька поколінь в моєму роду". Вона це робить свідомо і впевнена у своїх діях", – каже Віктор Орлі.
Також у Марселі є родина Санчес. Давид одружений з українкою Світланою. Її племінник – захисник Маріуполя й "Азовсталі" – досі в полоні. "Ми робили багато різних демаршів для того, щоб визволити його, – говорить Віктор Орлі. – Давид і Світлана були дуже активні. Вони писали й дзвонили в усі можливі організації". За словами художника, у Марселі є з десяток франко-українських асоціацій. Усі на загальних зборах вирішили, що Давид Санчес буде їхнім представником.
Кількість маніфестантів щоразу різна. "Вони бувають і численні, і нечисленні. Інколи збирають до тисячі людей. Але я завжди говорю: якщо вийде двоє людей або взагалі одна, це означає, що маніфестація відбулася, і нас зафіксували, побачили й почули". Про ці мітинги роблять матеріали місцеві газети й телебачення. Також журналісти беруть у маніфестантів контакти біженців з України, щоб зробити з ними інтерв’ю.
"Французи думають по-різному"
Суспільство у Франції дуже структуроване, розповідає Віктор Орлі. Одні Україну підтримують, розуміючи суть ситуації, інші нейтральні або ставляться негативно. Торік у Франції були проблеми з постачанням нафтопродуктів. Також подорожчали різні товари. Коли французам довелося платити більше, це викликало в них незадоволення.
"Франція – це країна, яка створила для себе комфорт, і окремі люди не хочуть виходити з зони цього комфорту, – каже художник. – Узимку в них лижі в горах, улітку пляжі, і вони не хочуть це втрачати. Вони вважають, що подорожчання – це результат війни в Україні. На їхню думку, українці повинні закінчити війну і просто здатися росіянам, і таким чином їхні проблеми зникнуть. Що є абсолютною утопією, бо це війну не зупинить. Вона просто перейде в інший формат, на інші території, в інші часові параметри".
За словами Віктора Орлі, він сам усе-таки більше зустрічає тих, які підтримують Україну. "Вони говорять: "Які ви молодці. Ми захоплюємося вами, бо так, як ви протистоїте цій російській навалі, цьому Путіну, так би не зміг протистояти ніхто. І навіть ми, французи. Вони захоплені нами й підтримують і Україну, і українців".
"Є французи, які працюють для України в режимі 24/7"
"Я навколо себе маю таке оточення французів, які дуже багато працюють для України. Це 24 години на добу й сім днів на тиждень, – розповідає Віктор Орлі. – Тобто є така категорія французів, які дуже сильно віддані Україні й готові її підтримувати. Я їм говорив: "Ви більші патріоти, ніж окремі українці. От навколо мене таких багато".
Зі слів художника, це і його старі друзі, і ті, з ким познайомився вже після початку повномасштабної війни. Окремі з них уже отримали відзнаку від імені Президента України й українського народу через Посла України у Франції Вадима Омельченка. Один з таких – доктор Даніель Коген.
"Він неперевершений чоловік. Навколо нього об’єдналися 600 медичних працівників – лікарів, фельдшерів, фармацевтів з найрізноманітніших лікувальних закладів. І всі працюють на Україну. Щойно ми зустрічаємося з послом, я постійно говорю про Даніеля Когена і клопочуся, щоб його представити до державної нагороди, – каже Віктор Орлі. – Це саме той чоловік, який разом з дружиною працює 24 години на добу і сім днів на тиждень. За дві години до Нового року я привіз йому невеликі подарунки й застав його за сортуванням медикаментів для України. Іншого дня ми завантажували машину медичними ліжками і ящиками з ліками. Він каже: "О, на ящикові номер 100. Я його зробив рівно опівночі".
Наступний приклад доброчинності пов’язаний з благодійним концертом, розповідає Віктор Орлі. "Ми зібрали гроші, і потім я вийшов на сцену й оголосив, що ми зможемо купити два з половиною великих генератори. Піднялася одна жінка (потім я дізнався, що її ім’я Лоранс) і на весь зал сказала: "Ви знаєте, буквально торік ми купили великий генератор для нашого об’єднання будинків. І ми хочемо його віддати для України. Це було неймовірно, просто до щему. І вона це зробила настільки щиро. Цей генератор потрапив на фронт, і з фронту хлопці відправили їй фотографії з подякою. А на цьому тижні вона привезла медикаменти й ковдри, які вона зібрала й передала для того, щоб ми їх вклали в наступне відправляння гуманітарки".
З генераторами пов’язана ще одна історія. У квітні заступниця Бучанського міського голови Михайлина Скорик-Шкарівська через інтерв’ю на телебаченні звернулася до всіх з проханням допомогти генераторами. Зі слів Віктора Орлі, він дуже швидко почав обдзвонювати всіх. Зрештою йому дали контакти французької мерії, яка вже відправила в Україну це обладнання. Його мала розподіляти організація в Україні. Вікторові Орлі в французькій мерії сказали, що їхній автомобіль у дорозі. Художник домовився з цією мерією, що вони віддадуть частину генераторів.
"Ця машина їхала уже між Німеччиною і Польщею. Ми зустріли її й відвантажили генератори. Через два дні наша машина вже була в Бучі. Причому вони привезли не тільки генератори, а й пересувний наметовий госпіталь, – розповідає Віктор Орлі. – Михайлина Скорик потім у режимі відеоконференції дякувала мені, що так швидко відреагували. Я сказав: "Це французам треба дякувати. Це вони збирали гроші й закупили ці генератори. Я їх просто виловив в дорозі".
Таких історій дуже багато, каже художник. "Я щоразу під час маніфестацій і різних зустрічей звертаюся до українців і кажу: дякуйте буквально за кожен жест. Немає жестів важливих і неважливих, більш важливих і менш важливих. За все потрібно дякувати".
Емоційний стан не дозволяє писати картини
Віктор Орлі говорить: останні свої роботи написав у лютому 2022 року. Напередодні повномасштабної війни відбулася персональна виставка робіт. "Це все було в такому позитиві. Виставка анонсувалася під патронатом президента Франції й була присвячена величезному середземноморському форуму, який проходив у Марселі. Коли ж почалася війна, я кілька разів брав у руки пензель, мастихін, викладав колір на палітру, але не міг розпочати роботу".
Винятком стала робота "Соняшники". Це була пропозиція від давнього друга, каже художник. "Восени в галереї з’явилася Крістін ЛагардФранцузька фінансистка, колишня директорка-розпорядниця Міжнародного валютного фонду, нинішня президентка Європейського центрального банку , і каже: «Вікторе, чому ти нічого не робиш? Я кажу: "Не можу, емоційний стан не дозволяє". Вона говорить: "Домовмося так. Ти зробиш роботу, яка буде присвячена сучасній Україні, як це зробив Пікассо зі своєю "Гернікою"На картині зображене бомбардування німецькими літаками баскійського міста Герніка в квітні 1937 року . Це був сплеск емоцій, який прийшов на полотно. Я пообіцяв, що виконаю цю роботу. Я її навіть розпочав, але закінчити не можу через тотальний брак часу. Це якраз оті "Соняшники". І це лише частина запланованого. Також я працюватиму з предметами, які отримав з України. Це уламки бомб, які кидали на Україну. Деталі не можу сказати, бо це елемент творчого задуму, і поки зарано на цю тему говорити. Я потім все покажу".
Читайте також
- "Коли Ліван першим з арабських країн підтримав Україну, я тішився, що я ліванець". Білал Амхаз з Кропивницького розповів про українців, блекаути та мову
- Загиблій парамедикині з Кропивницького присвятили автобус для евакуації поранених. Наталія Фраушер сім років жила в Австрії. Після повномасштабного російського вторгнення в Україну повернулась, щоб рятувати поранених на передовій
Повідомляйте про події з життя вашого міста чи селища у Кіровоградській області http://surl.li/evtwt
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері, Телеграм, Інстаграм та Ютуб
