"Де Господь провів своїм жовтим нігтем по густому ландшафту". Сім міст Сергія Жадана

"Де Господь провів своїм жовтим нігтем по густому ландшафту". Сім міст Сергія Жадана

"Де Господь провів своїм жовтим нігтем по густому ландшафту". Сім міст Сергія Жадана

Український письменник, поет, громадський активіст, есеїст і перекладач Сергій Жадан – в ефірі Радіо Культура ведуча Олена Гусейнова розповіла про сім визначних для нього міст та літературну подорож ними.

У вірші Жадана "Депо" йдеться: "Залізницю прокладено там, де Господь провів своїм жовтим нігтем по густому ландшафту". "Так чи інакше наша історія твориться вздовж залізниці. Це прикмета індустріальної революції і річ, яка пов’язана з урбанізмом", – коментує поет. Він зауважує, що не дуже полюбляє вокзали, але змушений постійно мати з ними справу.

Читайте також: "Кадровий голод". Що думають представники культури про пошук профільного міністра"

Микола Хвильовий, мала проза, та Володимир Сосюра, "Третя рота", Харків

"Де Господь провів своїм жовтим нігтем по густому ландшафту": сім міст Сергія Жадана

Розпочинаємо з Харкова, який неодмінно асоціюється із Жаданом. Сам письменник зауважує: "Як на мене, це дуже хороший маркетинговий хід – писати про Харків, адже про нього, з одного боку, написано ніби багато, але давно. Останнім часом Харків і загалом схід в українській літературі присутній мало, якщо не брати останні п’ять років, коли про нього почали писати у контексті війни. Це, звісно, неймовірне поле для діяльності, адже ти на нього заходиш і фактично стаєш монополістом".

"Я почав приїжджати до Харкова у 80-ті. Дуже добре пам’ятаю початок перебудови, мітинги, демонстрації, національно-визвольний рух. Харків тоді вже був доволі неспокійним містом, саме від Харкова до останнього радянського парламенту пройшли два демократичні кандидати – Євген Євтушенко та Віталій Коротич. Пізно-радянський Харків – це була любов з першого погляду, він страшенно подобався мені урбанізмом. Крім того, Харків завжди був для мене містом літератури та культури. Завдяки своїй тітці я побачив Харків письменників, художників, музикантів, і це не було місто "бариг і ментів".

"Література 20-х років великою мірою була написана в Харкові та про Харків. Коли ти читаєш Хвильового і перебуваєш у локації, бачиш, про що він писав, все це, звичайно, звучить трішки інакше. Ти бачиш описані маршрути і будинки, більшість з яких збереглися донині: й місця проживання Хвильового, й місця літературного побуту 20-х років. Це створення певної приватної міфології, коли тіні з минулого накладаються на реальне сьогодення.

У мене є улюблена книга. Її чомусь мало хто згадує, хоча, як на мене, вона геніальна у своїй ірраціональній наївності. Це автобіографічний роман Сосюри "Третя рота". Він описує в ній багато шалено цікавих і несподіваних речей. Зокрема, мені дуже подобається "відчитувати" там Харків 20-30-х років та якісь реалії. Він багато недоговорює, тому що в той час не міг написати все, що хотів, але там є якісь згадки про репресії, літературний побут тих часів, партійне життя. Страшенно цікаво читати, тому що це написано не істориком і, з одного боку, там багато затемнень і недоговореного, з іншого боку, коли він вже щось проговорює, то це набагато щиріше й достовірніше за якісь історичні свідчення".

Сергій Жадан, "Месопотамія" та "Анархія в Україні", Харків-Вавилон

"Де Господь провів своїм жовтим нігтем по густому ландшафту": сім міст Сергія Жадана

"Метафора "Харків як Вавилон", передбачення того, що буде "Месопотамія", з’являється в кінці нульових. Давно хотів написати свою приватну міфотворчість, присвячену Харкову. Частково спроба зробити це була в "Ворошиловграді", але там події відбуваються не в Харкові. Ідея залишилася, визрівала – і визріла в "Месопотамії". Йдеться про спробу поєднати непоєднуване. Так чи інакше, Харків – це зразок української мультикультурності. Про це мало говорять, але це так і є, тому що Харків, мабуть, найбільш інтернаціональне місто. Усі культури, мови, етноси там доволі мирно уживаються, що свідчить про місто позитивно. Це теж одна зі складових міфу, хоча, напевно, не треба перебільшувати її значення, тому що це те, що я більше додумую, ніж те, що бачать більшість харків’ян.

Дуже цікаво мати справу з начитаним читачем, який уловлює певні біблійні та міфологічні метафори. Просто "Месопотамія" – це така дивна річ, вона написана таким чином, що багато хто її прочитує як збірник реалістичних соціальних новел і говорить, яке важке життя у вас в Харкові, себто не розуміє метафоричність тексту, ковзає ним доволі поверхнево. Тоді ти думаєш, що недостатньо зримими є ті сигнали, які ти вздовж нього порозкидав.

Цю історію можна читати як побутово-кримінальну, а можна там віднаходити дуже багато посилань. Перша історія про Марата, з якої все починається, – це такий собі життєпис Ісуса, і там доволі зримі, мені навіть здавалося, що занадто наочні й дослівні, натяки і ключі до шифру. Кілька моментів просто переносяться у наш час – спокушання Ісуса дияволом, підняття померлого із небуття – вони доволі очевидні, хоча багато хто їх не помічає. Я не нарікаю на читачів, це, скоріше, про те, наскільки по-різному можна відчитувати один і той самий текст".

Читайте також: "Від класики до електроніки: концерти, які можна слухати вдома на карантині"

Сергій Жадан, "Біг Мак", оповідання "Берлін, який ми втратили", Берлін

"Де Господь провів своїм жовтим нігтем по густому ландшафту": сім міст Сергія Жадана

"Берлін як Вавилон – це доволі очевидна метафора. Це те, що першим спадає на думку, коли ти туди потрапляєш. Останні тридцять років Берлін присутній у нашому житті як один із мегаполісів Європи.

Німецький книжковий ринок відкритий для України як один із небагатьох європейських ринків, які дійсно з нами співпрацюють. Відповідно, Берлін – це центр цього ринку. Там постійно з'являються якісь можливості для контактів і культурних мостів.

Берлін – це окремий космос, окремий світ. І я його насправді дуже люблю… Для мене це дійсно важливе місто. Я про нього багато писав, пишу і постійно там буваю.

Якщо ми вже говоримо про Берлін, то з Берліном для мене пов’язаний поет, який для мене дуже багато важить, – це Брехт".

Сергій Жадан, "Ворошиловград", Старобільськ

"Де Господь провів своїм жовтим нігтем по густому ландшафту": сім міст Сергія Жадана

"Старобільськ завжди був таким ярмарковим містечком, туди з’їздилися саме на ярмарки. Але це місто не так про залізницю, як про автовокзал.

Мені справді було важливо і цікаво писати про ті місця, де я народився. Про Старобільськ, якого фактично немає в літературі, на превеликий жаль. Попри те, що там чи звідти завжди були якісь письменники – Іван Світличний, Іван Савич там жив. Є міська легенда, що Старобільськ став прототипом Старгорода у "12 стільцях". Там постійно літературний контекст є, а міста в тексті немає. Мені хотілось про це написати. І насправді було цікаво про це писати".

Сергій Жадан, "Життя Марії", Маріуполь

"Де Господь провів своїм жовтим нігтем по густому ландшафту": сім міст Сергія Жадана

"Це не Маріуполь, але може бути й Маріуполь. Насправді, основу "Життя Марії" складають вірші, написані 2014 року, умовно кажучи, вірші про війну. Але так чи інакше, в них писалося про те, що трапилось у травні-серпні 2014 року. І там, безперечно, міг фігурувати в якості певно ландшафту Маріуполь. Це може бути і Бердянськ, і Одеса. Одеси в мене якраз багато в текстах.

Так сталося, що за останні п’ять із половиною років Маріуполь для мене став, як і багато інших міст і містечок Донецької та Луганської області, дуже близьким. Ясна річ, що я в багатьох із них бував з дитинства, коли ми там каталися з татом. Він був водієм і просто ганяв машини, мене іноді брав з собою, тому я всі ці містечка пам’ятаю. У дитинстві все видається доволі абстрактним, і один терикон від іншого я не міг відрізнити. Але внаслідок війни дуже багато з цих ландшафтів набули якоїсь конкретики, тому що тут ти потрапляв під обстріл, тут підтримував якусь школу, тут виступав перед бійцями... Усе це стає чимось більшим, ніж просто географією.

Я загалом дуже люблю портові міста за надзвичайний транзитний стан, стан переходу однієї стихії в іншу. Тут фактично змішуються ландшафти – суходіл і морська поверхня. Це обов’язково позначається на характері міста, ритмі, звичках. Я пам’ятаю, як два чи три роки тому ми грали в Маріуполі великий музичний фестиваль, поставили сцени прямо на пляжі, і було цікаво дивитися, як готуються організатори до концерту. Спочатку прийшли сапери, бо зовсім поруч лінія фронту. Місто так чи інакше прифронтове, попри те, що це був звичайний фестиваль, куди прийшли тисячі молодих маріупольців".

Сергій Жадан, "Нью-Йорк — факін сіті", Нью-Йорк

"Де Господь провів своїм жовтим нігтем по густому ландшафту": сім міст Сергія Жадана

"Нью-Йорк – це любов з першого погляду. Я пам’ятаю, коли вперше потрапив до Нью-Йорка – взимку 1996 року. Відтоді для мене це одне з головних міст, я писав про нього постійно.

З "Нью-Йорк – факін сіті" насправді пов’язана дивна історія – хтось подарував мені футболку, на якій було написано "Нью-Йорк – факін сіті". Я про Нью-Йорк писав і вірші, і в тій же "Месопотамії" є оповідання та єдиний герой, пов’язаний не з Харковом.

Плюс я писав багато в Нью-Йорку. Навіть якщо це місто не присутнє в тексті під своєю назвою, воно так чи інакше десь виникає. Цікаво було б ці тіні Нью-Йорка познаходити".

Читайте також: "Митці вимагають відстронити режисера "Дау" від керівництва "Бабиним Яром""

Сергій Жадан, поезія, "Інтернат", Троя

"Де Господь провів своїм жовтим нігтем по густому ландшафту": сім міст Сергія Жадана

"Троя – вона, знову ж таки, розсипана по цих текстах, які пишуться з 2014 року. Доволі очевидна якась метафора, тому що всі сюжети світової літератури можна вкласти або в Іліаду, або в Одіссею.

"Інтернат" – це історія про війну, яка закінчується завжди одним і тим самим – герой намагається дістатися додому. Повернення з війни – це універсальний сюжет, який вже прописаний багато разів.

Важливо в принципі говорити про наші "трої" та їх не замовчувати. Мені дуже бракує голосу мешканців цих територій – тих, хто залишився та може говорити неупереджено, не про політику, а про своє життя".

Категорії
ТеатрАрхітектураДизайнІнше