Як розвивається мовлення у маленьких дітей, коли батькам варто бити на сполох і звертатись по допомогу до логопеда, які ігри допомагають малюкам розвинути мовлення? Про все це в ефірі Українського радіо розповіли логопедка, дефектологиня та засновниця Івано-франківського логопедичного центру Logo room”Анастасія Вишнюк і вихователька-методистка Запорізького дошкільного навчального закладу №90 “Волошка” Серафима Морозова.
Читайте також: ""Спочатку маску собі, потім – дитині". Олеся Яскевич про те, як бути матір'ю дитини з інвалідністю"
Як розвивається мовлення малюка
“Дитина починає говорити, коли вона певними звуковими рядами або навіть спрощеними варіантами слів (так званим “звуконаслідуванням”) може показати і пояснити дорослим, що вона хоче. Це важливий етап розвитку, адже малюк, якому лише рік або півтора, ще не може повноцінно розмовляти, але йому вже потрібен засіб для того, щоб його розуміли. Тому десь у рік в дитини з’являються перші слова. Спочатку дуже прості, які складаються з двох однакових складів, а згодом — і складніші варіанти”, — розповіла Анастасія Вишнюк.
За словами логопедки, на першому році життя діти розмовляють звуконаслідуванням або вибирають дуже спрощені варіанти слів: “Наприклад, коли дитина хоче їсти чи пити, вона каже “гам-гам” чи “пий-пий”. І це нормально, бо ми даємо дитині спрощений варіант слова, який вже для неї доступний”.
“Щодо рамок чи критеріїв, коли має формуватись мовлення: приблизно в рік-рік і два місяці мають пролунати перші слова. До них можна віднести й простенькі звуки, наприклад “гойда”, “ам-ам” або й “ааа”, коли дитина бачить щось гаряче. У такому віці це вже рахується за слово. У два роки показником вже буде коротенька фраза, а в три – просте речення”, — пояснила логопедка.
Анастасія Вишнюк наголосила, що дитину варто стимулювати говорити від моменту, коли вона вже не просто лепече, а вкладає сенс навіть у короткі склади: “Починається все з того, що ми запитуємо дитину. Не просто даємо вибір, наприклад, хоче малюк їсти чи пити, коли можна просто показати пальчиком, а ставимо йому запитання. Але таке, щоб на нього можна було легко відповісти. Протягом дня треба запитувати щось на кшталт “Ти хочеш пити?”, а дитина має вам кивнути або спробувати сказати “так”. Якщо вона лише киває, то в цей момент ви кажете “так” максимально емоційно і яскраво, щоб вона на вас подивилась”.
Також логопедка розповіла, що у спілкуванні з малюком треба використовувати короткі зрозумілі слова та забарвлювати мову вигуками й емоціями: “Діти дуже люблять вогонь, воду, тваринок. І в той момент, коли ми їх бачимо, дитині треба дати простий доступний для неї звук. Не казати: “Подивись, йде кішечка”, а “Киця — няв!” Якщо немає додаткових речей, на які потрібно звернути увагу, дитина буде намагатись відтворити ці звуки”.
Читайте також: "Хікікоморі. Чому японська молодь не виходить з дому і як не стати хіккі"
Як розпізнати вади мовлення
“Треба звертати увагу на те, як дитина реагує на дорослого і як вона реагує на голос. Якщо з цим проблем немає, в подальшому це спростить роботу. Якщо ж дитина не завжди відгукується на ім'я, не завжди реагує на звернення дорослого, не до кінця розуміє те, що ми їй говоримо, на це варто звернути увагу. Ці речі помітні навіть у малюків до року”, — пояснила дефектологиня.
Від року до двох треба звертати увагу на те, наскільки дитина розуміє хоча б прості інструкції — наприклад, може принести те, про що ви її просите: “У рік і 6 місяців дитина вже засвоює дієслова і може хоча б складом, але назвати якісь дії. У 2 роки треба звертати увагу, якщо в мовленні дитини є лише якісь окремі звуки і ще немає оформлених простих слів. Якщо до 2-2,5 років немає фразового мовлення, обов’язково треба проконсультуватися з логопедом. А в 3 роки дитина вже має висловлюватись простими зрозумілими реченнями від трьох слів”.
Також Вишнюк висловила свою думку щодо того, чи варто дорослим, які контактують з дитиною, вживати у мовленні пестливі слова: “Як фахівчиня я не рекомендувала б називати все пестливими словами, адже це має кілька наслідків. Перш за все, подовжує тривалість вислову і довжину слова, тому для дитини вимовити його стає ще важче. По-друге, в дитини формуються неправильні лексичні категорії, адже “тарілка” і “тарілочка” — це зовсім різні слова. Для дітей у рік-півтора варто підбирати максимально короткі, чіткі та зрозумілі слова. Наприклад, можна сказати “Це йде кішечка”, а можна сказати “киця”, що буде значно доступнішим”.
Читайте також: "Що робити, якщо ви дізналися, що ваша дитина — гей або лесбійка. Поради психолога"
4 гри, які допоможуть дитині розговоритися
Вихователька-методистка Серафима Морозова розповіла про кілька дієвих ігор, завдяки яким батьки можуть допомогти малюкам почати краще розмовляти.
Гра “Проведи ведмедика”
Батькам пропонується взяти в руки ведмедика і від імені іграшки сказати: “Я дуже хочу познайомитися з будинком, в якому живе ваша сім’я”. Батьки просять дитину провести ведмедика по будинку чи квартирі й показати все якомога цікавіше. Можна піти на кухню, де батьки голосом іграшки спитають, як називаються ті чи інші предмети, наприклад, холодильник, плита, стіл. Варто поцікавитися, для чого всі ці предмети потрібні. Так можна відвідати й інші кімнати.
Гра “У мене задзвонив телефон”
У якості телефона можна використовувати будь-які предмети, наприклад, кубики. Батьки по черзі з дитиною зображають дзвінок по телефону. Можна говорити з дитиною від свого імені, ставлячи прості запитання, а можна — від імені іграшок чи тварин. Дитина також, наслідуючи батьків, може запитувати у них щось.
Гра “Магазин”
Один із батьків пропонує дитині зайти до “магазину”. Вони підходять до стола, де продавцем може бути другий з батьків, і щось купують — наприклад, посуд. Покупку треба описати: сказати її назву, форму, призначення. Також дітям подобаються уявні казкові ситуації, коли посуд може говорити. Батьки можуть запитувати дитину-чашку “Що в тебе наливають?”, а дитина відповідає.
Гра “А давайте поговоримо”
Дорослий починає гру словами: “Давай поговоримо” — і каже, наприклад, “Я хотів би стати чарівником. Як ти гадаєш, чому?” І дитина намагається пояснити. Далі бесіду підтримує дорослий за допомогою навідних питань. В кінці можна запитати дитину, а ким би вона хотіла бути. В цій грі важливо уникати настановчої позиції і спілкуватися з дитиною на рівних.
Серафима Морозова зауважила, що якщо дитина погано розмовляє, то батьки обов’язково мають допомагати відповідати чи ставити запитання.
“Але це треба робити разом з дитиною, а не замість неї. Багато батьків припускаються помилки і починають грати за дитину”, — підсумувала вихователька.
