Буковинський режисер, сценарист та продюсер фільмів про українську ідентичність Олександр Ткачук на початку повномасштабного вторгнення вступив до територіальної оборони. Зараз у складі підрозділу служить на сході України. В інтерв’ю Суспільному розповів про те, як воюють росіяни, якої інформації бракує цивільному населенню, а також про майбутній фільм "Ідея, час якої настав".
– Вісім років тому ви теж захищали Україну, але під час антитерористичної операції. Чим той досвід відрізняється від того, що проживаєте зараз?
– Тоді інтенсивність бойових дій була меншою. Зараз набагато більше обстрілів. Багато штурмів на інших ділянках фронту, відповідно – багато втрат ворога. З нашого боку, на жаль, також є втрати. У цій війні – інтенсивні бойові дії та масові руйнування інфраструктури, житлових будинків, а також вбивства цивільних. Це набагато страшніше й катастрофічніше порівняно з 2014-15 роками.
– Чи поширюють інформаційно-психологічні технології всередині українського війська?
– Так, ворог намагається дезорієнтувати та викликати заворушення серед військових. Розсилають по месенджерах та соціальних межах зрадницькі повідомлення про те, що десь командування діє неправильно – "кидає голих і босих у бій". Так хочуть похитнути вірність та стійкість військових у боротьбі з ворогом. Ворог робить це давно – часом вміло. Але ми навчилися протистояти цим повідомленням та розрізняти фейки від реальних ситуацій.
"Це війна – нема чорного і білого, однозначно. Все складно та багатогранно. Якщо є якісь проблемні ситуації, намагаємося заглибитись та дізнатись, що насправді відбулося. Спростувати фейки, якщо такі є."
– Яких знань про фронт зараз бракує цивільному населенню?
– Першочергово – надання домедичної допомоги. Рекомендую всім у свій вільний час вчитися надавати її як собі, так й іншим. Постійно відточувати ці навички, а не просто пройти курс. Також зараз є багато інформації та програм про вибухонебезпечні предмети, які можна знайти в прифронтових зонах та мирних містах.
"Росіяни воюють неадекватно. Знищують цивільну інфраструктуру та б'ють по житлових будинках. Ніхто не знає, коли ці знання можуть знадобитися. Потрібно бути "озброєним", щоб врятувати життя".
Цивільним, особливо тим, хто ще не у війську, також рекомендую готуватися до війни, бо вона не закінчилася. Ми всі прагнемо перемоги й, очевидно, що вона буде. Втім, якщо перемога й буде в найближчій перспективі, то активні бойові дії можуть відновитися пізніше. Не треба вводити себе в оману, що це когось омине. До цього потрібно бути готовим як морально-психологічно, так і мати прикладні знання військової та медичної підготовки.
"Маємо подорослішати та усвідомити, що це наша відповідальність – перемогти та зберегти Україну для себе й майбутніх поколінь".
– Що найбільше цінується на фронті з того, що передають прості українці?
– Насправді, вражає, що це масовий процес. Навіть найменші гроші, які люди дають – теж дуже важливо, як жартують, що українці ще долари не міняли. Все ж наша економіка тримається на заощадженнях українців та їхній жертовності. Звичайно, нам потрібна західна зброя, а щодо логістики чи харчування, то в армії з цим все гаразд.
"Коли йде мова про посилки з дому, то присилають щось домашнє, аби трішечки домашньої атмосфери передати туди й відчути ту близькість".
Ми завдячуємо волонтерам та людям, які донатять гроші – це дійсно необхідно. Це й автомобілі, тепловізори та дрони, які рятують життя. Ці речі є розхідними матеріалами на війні, бо часто потрапляють під обстріли.
"Війна коштує дуже дорого. Я вдячний, що люди це розуміють й допомагають".
– Рік тому ви були у Краматорську, Одесі та Харкові з прем’єрами фільму “Хто ми? Психоаналіз українців”. Чи було відчуття, що цей фільм дуже вчасно там показують?
– Розумію, що аудиторія мого фільму – доволі вузька. Тому побоювався, що, можливо, мої меседжі щодо важливості ідентифікації себе як українців не будуть зрозумілими, але були повні зали глядачів в усіх містах
Тоді саме говорили, що буде велика війна. Люди приходили, часто плакали й розповідали свої історії, бо радянська, російська та кремлівська влади нищили українців впродовж XX століття й роблять це зараз. Цим фільмом я хотів донести ідею, що важливо знати свою історію.
"Зараз спостерігаю через ЗМІ, що прокинулась свідомість. Лиш жалкую про те, якою ціною це сталося. Лише після такої явної агресії, після жертв та руйнувань".
– Як ви дійшли до ідеї фільму “Ідея, час якої настав”?
– Після показів фільму “Хто ми? Психоаналіз українців” багато глядачів говорили, що проситься його логічне продовження – що буде далі? Тобто, у попередньому фільмі була недомовленість. У наступній стрічці вирішив зосередитися на цінностях, які можуть нас об'єднати.
"За моїми спостереженнями, українці об'єднуються лише в часи кризи, пандемії чи суспільних негараздів. Коли настає стабільність – починаються сварки й розлади. Як на мене, це гальмує наш розвиток. У фільмі хочу проговорити цінності, які нас об'єднуватимуть після перемоги, окрім негараздів".
Хочу поцікавитися досвідом інших країн, які вийшли з-під гніту Росії, – Польщі та Фінляндії. Як на мене, їм вдалося це зробити й досягти того рівня розвитку, який їм підходить. Це дуже широкий спектр – першочергово цінності та суспільний договір, який ми маємо укласти.
"Наприклад, на початку війни ми не критикували владу, незважаючи на якісь моменти. Цей суспільний договір працював. Зараз ми на етапі, коли є потреба вказати владі на якісь помилки та прорахунки задля перемоги".
Цим фільмом я спробую допомогти зрозуміти, що потрібне нам далі.
– У 2015 році під час служби в АТО ви знімали проєкт “Музика воїнів”. Тоді українські військові виконували музичні твори в естетичних відео. Чому важливо, щоб українські воїни були видимі як творчі люди?
– Культура має бути збережена в умовах війни. Одна з цілей Росії – знищити нас фізично, нашу ідентичність та сприйняття, а також культуру. Так було впродовж століть, так є зараз. Я втішений, що багато творчих людей пішли до війська. Зараз пріоритетно фізично боротися, а коли з'являється можливість, то творити на війні.
"Те, як культурні діячі себе проявили зараз, – це досить потужно. Цю боротьбу ми гідно виграли та продовжуємо перемагати. Бачимо це по хвилі нових пісень, які з’явилися. Росіяни бачать їхню популярність й просто їх перекладають та крадуть. Як і раніше це робили".
Також я втішений за кінематограф – що виходять фільми. Так, їх менше, але вони є. Тому намагатимусь працювати на розвиток культури та робити свій вклад в перемогу.
Що відомо
- Фільм “Хто ми? Психоаналіз українців” підтримав благодійний фонд "Кращим бути" та Буковинський культурний фонд, який виділив 250 тисяч гривень на створення стрічки.
Читайте також
"Хто ми?". Чернівецький режисер розповів про фільм про психотравми українців
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
