Спочатку ворожі ракети влучили у квартиру, потім у дачний будинок — росіяни двічі обстріляли житло родини Єрофєєвих із Запоріжжя. Обидва рази під удари потрапили їхні малолітні діти й дивом залишились живими.
Спочатку ракетним ударом зруйнувало квартиру Олега та Наталії Єрофеєвих у будинку на вулиці Сталеварів, 16. Це сталося торік у жовтні, тоді в їхньому під'їзді загинули 4 людини, а подружжя Єрофєєвих та їхні малолітні діти дивом залишились неушкодженими, розповідає Наталія.
"Ми мешкали у квартирі на третьому поверсі, де зараз дірка на вулицю. Під час трагедії ми знаходилися вдома. Дивом залишилися живими", - каже Наталія.
Після першого обстрілу родина переїхала на дачу, а 26-го січня сюди влучив ще один ворожий снаряд. Жінка у той час була на роботі, в будинку залишився чоловік із двома синами.
"Зателефонував Олег. Він каже: прилетіла ракета до нас на дачу, але ми з дітьми живі. Я вже погано пам’ятаю, що далі було зі мною, я була просто в шоці", - розповідає жінка.
Діти у момент вибуху знаходились на першому поверсі будинку. Ймовірно, саме це врятувало їх, каже Олег.
"Вони сиділи у кутку, і склом їх не посікло, тільки кілька маленьких подряпин було. І пощастило, що тут глуха стіна, епіцентр вибуху був за цією стіною. На момент вибуху я був у кімнаті. Потім побіг вниз по сходах, розкидував по ходу завали, оскільки хвилювався за дітей. І тільки потім помітив, що в мене розрізане обличчя, і ллється кров", - каже Олег Єрофеєв.
На присадибній ділянці ударною хвилею зруйнувало господарські прибудови, альтанку для дітей, виноградник, багаторічний сад, а також автівку — вже другу, що придбали на позичені у друзів кошти місяць тому. Перша була знищена під час обстрілу 6-го жовтня.
Наляканих дітей — шестирічного Ярослава та п’ятирічного Сашка — наприкінці минулого року батьки відвезли на психологічну реабілітацію на захід України. Малюки трохи отямилися, але другий обстріл звів нанівець роботу психологів, каже Наталія.
"Ми ж для цього і вивезли їх подалі від міста, щоб вони не чули сирен, бо після першого разу вони зовсім ховалися під стіл і кричали: мамо, я боюся. Я намагаюсь їх якось відволікати, виводити на вулицю, гратися, а ввечері, як ось вчора, у Сашка істерика: мамо, я боюся, боюся ракети, хочу, щоб був ранок. Сьогодні встав, пішов у коридор, сів на підлогу й сидить. Кажу: Сашо, чого ти сидиш? - Я боюсь, я буду тут", - каже Наталія.
Нині родина змушена винаймати житло. Наталія та Олег оформлюють документи, аби отримати щомісячну грошову компенсацію з міського бюджету. Але цих коштів замало, аби відшкодувати двічі втрачені житло та майно, каже подружжя. Аби убезпечити дітей, шукають можливість виїхати на захід країни, або за кордон.
