Артилерист Олександр отримав поранення під Соледаром. Він загорівся разом з гарматою, але врятувався. Зараз йому гоять опіки в одній із лікарень Дніпра.
Суспільному військовий розповів про те, які професійні знання знадобилися у бою, про поранення та про тактику ворога на Бахмутському напрямку.
7 січня неподалік Соледара у гармату Олександра прилетіли два дрони-камікадзе "Ланцет. Внаслідок атаки зайнялася пожежа.
"Екіпаж встиг евакуюватися. Я коли опритомнів, побачив, що все навколо горить, вивалився з люка, сам себе затушив і метрів 300-350 відійшов до хлопців. Вони вже по рації викликали лікаря він приїхав, вколов знеболювальне і я поїхав на евакуацію", – розповів командир гармати артилерійської бригади Олександр.
Тепер у Олександра опіки на ногах, руках і голові. Втім, каже військовий головне, що він залишився живим.
Військовий шлях Олександра
У мирному житті Олександр був вчителем фізики. Чоловік каже, знання стали йому у пригоді у воєнний час.
"На війні спочатку під Черніговом був на причіпній артилерії, потім пройшли навчання і працювали на сучасній польській артсистемі “Краб”. Я був командиром гармати, мій математичний склад розуму тут став у пригоді – командири і навідники – це ті, хто має швидко рахувати. Така ситуація, що довго вчитися не доводилося", – розказав він.
Першою освоїв гармату 2А65 або “Мста-Б”, 1969 року, каже військовий. Вона має 152-й калібр, максимальна дальність в неї 33 кілометри, а вага – 8,5 тонн.
"Нас вісім осіб її повністю розкладали, вкопували й з нею працювали. Я був номером розрахунку, потім, коли ми вже були на Донеччині, став командиром. На Донеччину ми зайшли вже з трофеями – гарматами, що відбили під Черніговом", – розказав Олександр.
Разом із побратимами, Олександр брав участь у боях в районі Лисичанська, Сєверодонецька та селища Гірське. Чоловік каже: завжди намагались допомагати піхотинцям, адже на них тримається вся лінія оборони.
"По Соледару ми вже давненько працювали, ще десь у вересні було, що зайшли російські військові туди. Я по своєму планшету бачив, що вже тоді вони працювали по застройці, але наша піхота тоді їх вибила. І з початку січня було періодами, що вони 3-4 дні штурмують – тоді затишшя, а потім почалося – кожен день піхота просить і просить, ми стріляємо", – каже військовий.
Через такі інтенсивні бої, каже Олександр, артилерія почала виходити з ладу.
"Бувало таке, що крайній день, коли нас підбили, ми тричі відбивали атаки й тричі вони знову виходили групами по 20-30 осіб. Піхота запрошує – ми накидали, розбили, а вони приходять і знову тією ж самою дорогою йдуть. Крайній раз ми вже лише два снаряди кинули й вони відійшли", – розповів артилерист.
День, коли народився вдруге
Російські військові гатять по українських гарматах з дронів, каже Олександр.
"Вони побачили, що їхні безпілотники не пробивають броню “Краба” і почали двійками працювати: один йде між шасі і баштою, а другий – у бойову кладку і система пожежогасіння тоді просто не справляється. Того разу, коли поранило мене, то я побачив, що вони нас “ведуть”, але швидкість не дозволяє гарматі втекти. Ми заїхали в яр, я сказав екіпажу евакуюватися, ми з механіком-водієм трохи ще відвели гармату далі й тоді вже евакуювалися", – каже військовий.
Олександр каже: якби не знепритомнів від контузії, міг би врятуватись неушкодженим.
"Обпалило трохи, тому що мене спочатку контузило, я відключився, якби одразу вискочив, то відбувся б легким переляком, а так то трошки підсмажило. Ну це стандартно для артилеристів, танкістів", – сказав він.
Після цього випадку, каже Олександр, побратими почали називати його хрещеним.
Читайте також
"Бомбили, стріляли, по хатах ходили". Історія жительки звільненої Новоолександрівки на Херсонщині
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
