Мавпячий процес. 7 міфів креаціоністів про теорію еволюції Чарльза Дарвіна

Мавпячий процес. 7 міфів креаціоністів про теорію еволюції Чарльза Дарвіна

Що трапилося? Мавпячий процес

25 травня 1925 року в місті Дейтон штату Теннессі вчителю природничих наук середньої школи Джону Томасу Скоупсу було пред'явлено звинувачення в порушенні "акту Батлера" – закону, який забороняє викладати в освітніх закладах, що фінансуються штатом, "будь-яку теорію, що відкидає історію Божественного Створення людини, якій вчить нас Біблія, і натомість розповідає про те, що людина походить від тварин нижчого порядку". Акт був прийнятий з подачі фермера та християнського фундаменталіста Джона Батлера, а викладач мав би сплатити штраф від 100 до 500 доларів.

Після восьми днів судового процесу журі знадобилося всього дев'ять хвилин на роздуми. Скоупс був визнаний винним і виплатив штраф у розмірі 100 доларів США (зараз це близько 1500 доларів), але вирок було скасовано через технічні причини. Сам Батлер пізніше заявив: "Я нічого не знав про еволюцію, але читав в газетах, що хлопчики та дівчатка, повертаючись додому зі школи, кажуть своїм батькам і матерям, що Біблія – це нісенітниця".

Процес загострив політичний та правовий конфлікт, в якому суворі креаціоністи та вчені боролися за викладання еволюції на уроках природознавства в Аризоні та Каліфорнії. Суд також викрив розкол у середовищі американських християн: між фундаменталістами, що наполягають на буквальному прочитанні кожного слова Біблії, та модерністами, які вважають, що наука сумісна з релігією в теїстичному еволюціонізмі.

Про що йдеться в "Походженні видів" Дарвіна

У своїй головній науковій роботі Чарльз Дарвін виклав ідею, яку багато хто досі вважає приголомшливою: усі групи організмів (які сьогодні називають "популяціями"), зокрема й люди, поступово розвиваються завдяки природному відбору. Згодом сукупність принципів, викладених Дарвіном, почали називати дарвінізмом.

Від моменту публікації у 1859 році теорія еволюції, запропонована Дарвіном, була істотно змінена і доповнена. Їй знайшлося безліч підтверджень в палеонтології, молекулярній біології та генетиці. У сучасному вигляді вона має назву "синтетична теорія еволюції" та перебуває на стику різних дисциплін.

Незліченні відкриття копалин дозволяють простежити еволюцію сучасних організмів від ранніх форм. Послідовність ДНК остаточно підтвердила, що всі живі істоти мають спільне походження. Навіть зараз, під час пандемії коронавірусу, ми чуємо новини про "мутації вірусу" SARS-CoV-2. Еволюція є таким же науковим фактом, як і округлість Землі. Та все ж, попри постійно зростаючу гору доказів, є ще багато людей, які мають сумніви щодо теорії Дарвіна. Навіть у Великій Британії – на батьківщині Дарвіна – опитування засвідчило, що менше половини населення сприймає еволюцію всерйоз.

Поки світова наукова спільнота обґрунтовано вважає, що докази еволюції беззаперечні, багато вірян відкидають концепцію розвитку видів. Ми ж хочемо поговорити про найпоширеніші міфи та показати, що релігія і наукове мислення можуть співіснувати без внутрішнього конфлікту.

Міф №1: Ухвалення еволюції підриває людську мораль

Якщо вступити у дискусію з креаціоністом (тим, хто вірить, що Всесвіт безпосередньо створений Творцем), то серед його аргументів можна почути: "Дарвінізм стверджує, що живі істоти еволюціонували внаслідок збігів і боротьби за життя. Ця зла мораль радить людям бути егоїстичними, жорстокими та репресивними".

Але навіть якби це було правдою і прийняття теорії еволюції підірвало моральне почуття людей, це не привід сумніватися в реальності еволюції. Це рівносильно твердженню, що атомна теорія мусить бути невірною, тому що ядерна війна буде катастрофічною.

Також просто неправда, що еволюція підриває мораль. Звісно, є приклади людей, що апелюють до еволюційних ідей, аби виправдати поведінку, яку дехто вважав би аморальною, але також можна скласти дуже довгий список прикладів того, як люди зверталися до релігії, щоб виправдати аморальну поведінку – від рабства і расизму до вибухів смертників і геноциду. Це мало що доводить.

Найкращим способом оцінки наслідків охоплення еволюції є порівняння країн з різними рівнями визнання. У країнах, де більша кількість людей приймає еволюцію, рівень убивств, венеричних захворювань і підліткової вагітності нижче. Насправді, більш світські суспільства здоровіші майже з усіх боків, йдеться в дослідженні 2005 року. Проте це не доводить, що прийняття еволюції фактично сприяє моральній, а релігія – аморальній поведінці. Усе трохи складніше.

Міф №2: Релігія і теорія еволюції несумісні

Не варто сприймати вчених або теоретиків дарвінізму як заклятих ворогів. Біолог Стівен Джей Гулд стверджував, що між наукою і релігією немає конфлікту: "Наука намагається задокументувати фактичний характер світу природи та розробити теорії, які координують і пояснюють ці факти. З іншого боку, релігія діє в не менш важливій, але зовсім іншій сфері людських цілей, смислів і цінностей".

Саме формулювання питання "Але що ж усе-таки сталося насправді – людина еволюціонувала з мавпи або створена Богом?" свідчить про наявність логічної помилки. Так само можна поцікавитись: "Машина їде тому, що у двигуні відбуваються якісь реакції, або тому, що водій вирішив її завести?". Це змішування двох типів запитань – "як саме розвивається той чи інший процес" та "з чиєї волі й з якою метою він так розвивається".

Не всі релігійні погляди заперечують теорію еволюції. Це радше питання про спосіб пізнання навколишнього світу – через наукову думку або силу віри. Наприклад, деїзм, до послідовників якої відносили себе Ісаак Ньютон, Ніл Армстронг і Бенджамін Франклін, визнають існування бога та створення ним світу, але заперечують більшість надприродних і містичних явищ, божественне одкровення і релігійний догматизм. Водночас деїзм припускає, що розум, логіка і спостереження за природою – єдині засоби для пізнання бога і його волі. Деїзм прагне привести до гармонії науку та ідею про існування бога, а не протиставляти науку і релігію.

Міф №3: Штучний відбір не створив жодного нового виду

Улюблений "доказ" антиеволюціоністів звучить приблизно так: "Собака залишився собакою, а вовк – вовком". Послідовний антиеволюціоніст, навіть дивлячись на карликового пуделя, повинен твердо наполягати на тому, що перед ним – просто вовк, Сanis lupus, який за 15 000 років селекції так і не перестав бути "просто вовком".

Це не більше ніж гра у слова, тому що будь-який неупереджений біолог-систематик, виявивши в природі, наприклад, дику таксу, ніколи в житті не об'єднав би її в один вид із дикою афганською вівчаркою або сірим вовком. Поняття "вид" взагалі насилу застосовне до домашніх тварин. Воно й за своєю суттю неминуче є вельми розпливчастим. Проте біологи традиційно відносили собаку і вовка до різних видів (Canis familiaris і Canis lupus).

Люди займаються селекцією (здебільшого несвідомо) тварин і рослин лише близько 10 000 років (не рахуючи собаки, який був одомашнений трохи раніше) – цей термін не порівняти з періодом існування земного життя (понад 3,8 млрд років) і природними темпами видоутворення в природі (враховуючи, що середня тривалість існування виду на Землі близько 1-3 мільйонів років; на розвиток повної генетичної несумісності між двома роз'єднаними популяціями йде в середньому близько 3 млн років). Проте досягнуті за цей незначний термін результати вражають.

Міф №4: Дарвін в кінці життя відрікся від своєї теорії

Міф про "зречення Дарвіна" вперше з'явився через багато років після смерті вченого, в 1915 році. Цю історію "духовного преображення великого скептика" опублікувала в американському баптистському виданні проповідниця Елізабет Хоуп. Вона повідомляла, що розповів їй про помилку усього життя нібито сам Дарвін безпосередньо перед смертю.

Утім, повчальна історія зовсім нічим не підтверджується. Про неї ми не прочитаємо в автобіографії Дарвіна, написаної ним незадовго до смерті. Немає жодного натяку на "зречення" вченого і в спогадах його близьких. Ба більше, діти видатного натураліста (син Френсіс Дарвін і дочка Генріетта Лічфілд) заявили, що ніяка Елізабет Хоуп взагалі ніколи не зустрічалася з їхнім батьком.

На сайті Сreationwiki (вікіпедії для креаціоністів) серед аргументів, які креаціоністи не повинні використовувати в суперечці з прихильниками теорії еволюції, фейкова історія про Чарльза Дарвіна знаходиться на першому місці. Там же і зазначено, що навіть якби він відрікся від теорії на смертному одрі, це нічого б не довело – Дарвін був не першим, хто почав говорити про еволюцію.

Міф №5: Чарльз Дарвін – атеїст, це все пояснює

Насправді Дарвін був агностиком у пізній період свого життя – і про себе стверджував наступне: "Я ніколи не був атеїстом в сенсі заперечення існування бога". Під час написання "Походження видів" Дарвін був теїстом і вірив у теїстичний еволюціонізм.

Той факт, що науковець став агностиком після опублікування книги, не пов'язаний з його теорією. Це слід пов'язувати з ураженням скарлатиною і подальшою смертю його юної дочки Анни. Навіть якби Дарвін був атеїстом, це не робить еволюцію атеїстичною, так само як не перетворює на атеїстів людей, які приймають еволюцію.

Міф №6: Ученим платять гроші за брехню про еволюцію

Припустімо, що висновки вчених ангажовані їх оплатою і не можуть розглядатись як неупереджені. Науковці бачать докази створення, але фінансові міркування змушують їх відмовлятися від цих доказів. Але будь-хто може бути мотивований грішми, в тому числі й креаціоніст. Тож звинувачення в шахрайстві повинні наводитися разом з відповідними доказами їх реальності.

З таким же успіхом вчені були б винагороджені за доказове спростування старих теорій і формулювання нових, які призвели б до нових досліджень. Матеріально мотивована упередженість радше спрямована проти еволюційної теорії. До того ж, якщо взяти до уваги середню оплату праці в будь-якій науковій галузі, можна лише здивуватися тим, хто вважає за можливе використовувати даний аргумент.

Міф №7: Якщо ми походимо від мавп, чому вони досі існують

Видоутворення не передбачає і тим паче не вимагає, щоб кожен організм батьківської популяції змінився або зник. Видоутворення зазвичай відбувається в частині популяції, яка виявилася репродуктивно ізольованою від основної групи. Тому як батьківські види, так і дочірні можуть існувати одночасно.

Така заява ґрунтується на помилковому тлумаченні поняття "природного відбору", який стверджує, що згідно із теорією еволюції, вид еволюціонує з іншого виду, оскільки він є більш пристосованим, ніж початковий. Тому всі організми старого виду повинні були б еволюціонувати в новий або вимерти.

Але пристосованість завжди залежить від навколишнього середовища. Мавпам, які не є людьми, добре в їх природному середовищі – тропічних лісах. Наші предки перебралися на рівнини та пристосувались до цього середовища. Обидві форми життя є успішними з різних причин і в різних середовищах існування. Крім того, сучасні люди не походять від сучасних мавп, хоча в нас і були спільні предкові види.

Цей міф схожий на запитання "Якщо мої бабуся з дідусем емігрували з Європи, чому європейці досі існують?"

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди