Євген Савченко з Дніпропетровщини загинув під час звільнення Харківської області. Йому було 28 років. Все життя Євгена було пов'язано з військовою справою, тому на початку повномасштабного вторгнення він пішов захищати Україну добровольцем у складі 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр".
Сім'я загиблого воїна поділилася із Суспільним спогадами про бійця.
Військовий шлях Євгена
З військовою справою було пов'язано все життя Євгена, розповів вітчим бійця Роман Тапєха. На службі він – з 2013 року, був ветераном АТО.
"Він був справжнім другом та побратимом завжди допомагав тим хто цього потребував. Увесь свій життєвий шлях дії та позиції він присвячував військовій справі й завжди був готовий стати на захист своєї держави", – розповів Роман.
До армії Євген пішов, адже вважав, що кожен чоловік повинен бути захисником своєї країни, каже вітчим бійця.
"Під час строкової служби у 2013 році Євгена відправили на Євромайдан до Києва. Взагалі, Євген не сильно любив розповідати про цей етап його життя через жорстокість подій які там відбувалися. Але згадував, як врятував життя своєму товаришу по службі, який зайнявся полум’ям від коктейлю Молотова", – каже Роман Тапєха.
У 2014 році Євген перевівся на військову службу за контрактом до лав Національної гвардії України. Одним з його обов’язків було навчання військової справи новачків.
З 8 грудня 2014 по 4 січня 2015 він брав участь в антитерористичній операції в Маріуполі на посаді командира відділення. За це він отримав медаль "Ветеран війни"
"Від рідних цю подію Євген приховав, сказав, що поїде на військові навчання, бо хотів вберегти їх від хвилювання за нього. Проте, коли він повернувся на ротацію, його рідні випадковим чином побачили його в новинах по телебаченню і вже тоді зрозуміли, що він справжній герой", – каже вітчим бійця.
У 2015 році здобув звання молодшого сержанта, а у 2016 став сержантом. Після закінченню контракту в НГУ, пішов в запас Збройних сил України вже зі званням старший сержант.
Цивільне життя та початок повномасштабної війни
До повномасштабного вторгнення Євген працював у службі судової охорони Дніпропетровщини на посту командира відділення.
1 липня 2021 року у Євгена народився син Ренат. Чоловік завжди мріяв про дитину, тому присвячував йому життя, приділяв весь свій вільний час й підтримував теплі стосунки.
31 січня 2022 він звільнився зі Служби судової охорони за власним бажанням, бо ще до війни хотів добровільно стати частиною 93-ї ОМБр "Холодний Яр", каже вітчим Євгена.
"Повномасштабне вторгнення росії не змусило чекати й з першого дня війни він брав участь у бойових діях. Євген як міг підтримував зв’язок з рідними, але в місцях, де він був часто зникала мережа, крім того, він мав багато інформації, яку не можна було розголошувати. Все, що відомо, це те, що його бригада звільнювала Сумську область від окупантів, після цього локацію було змінено на Харківську область, останнє його місцезнаходження в Ізюмському районі", – каже Роман Тапєха.
"Він не боявся смерті, він боявся жити під триколором"
14 квітня Євген пішов на штурм населеного пункту під Ізюмом котрий був окупований військами РФ. З того дня він вважався офіційно зниклим під час ведення бойових дій. Пошуки Євгена тривали пів року, розповів Роман Тапєха.
"Зі слів хлопців що були з ним того ранку: коли вони підходили до населеного пункту потрапили в засідку ворога і Євген взявши противотанкову зброю вийшов в перед, щоб прикрити своїх бойових товаришів. Після цього пролунав танковий постріл, а за ним кулеметні черги зі сторони ворога. Євген впав зі зброєю в руках, за наказом хлопці почали відступати, ворог не підпускав їх і не дав забрати полеглого воїна", – розказав Роман.
Через пів року, вже після звільнення Харківщини, Євгена знайшли загиблим в Ізюмському районі. Поховали Євгена 31 жовтня у селі Лобойківка, що на Дніпропетровщині.
"Він не боявся смерті, він боявся жити під триколором, він боявся такого життя для своїх близьких. Він йшов на війну з фразою "Хто як не я? Я йду заради своєї родини". Навіть попри важкі умови, він залишався добросердечним, допомагав своїм побратимам та вірив, що вони зможуть вистояти", – розповів вітчим військового.
Сім'я полеглого воїна звернулась до президента Володимира Зеленського з проханням надати Євгену Савченку звання Героя України.
"Для нас всіх він назавжди залишиться Героєм, який ще з 2014 року захищав східні кордони України й не залишився осторонь під час повномасштабного вторгнення Росії. Задля нашого щасливого майбутнього, він мужньо захищав територіальну цілісність України й загинув під час виконання бойового завдання", – сказав вітчим бійця.
Читайте також
У боях за Україну загинув 40-річний військовий з Дніпропетровщини Дмитро Мозоля
Владислав Страпко та Олександр Кубрак. На фронті загинули військові з Дніпропетровщини
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
