Під час повномасштабної війни мелітопольський спортсмен Валерій Газаєв здобув звання Заслужений майстер спорту України з богатирського багатоборства. Надали звання в кінці листопада, а посвідчення чоловік отримав вже в грудні.
Про повернення до спорту, волонтерство та виїзд з окупації чоловік розповів в інтерв'ю кореспондентам Суспільного Запоріжжя.
Валерій Газаєв 18 років в спорті, брав участь у понад 200 турнірах та міжнародних змаганнях. Спортсмен каже, Мелітополь — це один з осередків в Україні, який був центром богатирського руху, богатирського багатоборства в Україн:
— Я пів життя витратив для досягнення цієї цілі. В професійному спорті, у спорті вищих досягнень, дуже важко тримати роками форму. Мені не вистачало, до 24 лютого, лише 11% до Заслуженого майстра спорту. Все вже було розплановано, в мене було декілька чемпіонатів світу, особистий, парний, командний, з окремих вправ, тобто на одному з 5 чемпіонатів світу мені було досить посісти з першого по третє місце, щоб отримати це звання, але почалася повномасштабна війна.
Після 24 лютого перші півтора місяця чоловік прожив в рідному окупованому Мелітополі. Каже, що там йому було не до тренувань:
— У перший день о 14:00 вже стояли російські війська на південному в'їзді у місто Мелітополь, і наших військ вже не було, але ми того ще не знали, ми не розуміли, чиї танки їдуть. Ми намагалися бути вдома, як чули вибухи, то бігали в підвал, бо ніякої сирени не було, ніякої “повітряної тривоги” і перші три дні було дуже важко.
Валерія Газаєв розповідає, що на початку повномасштабної війни зрозумів, що треба починати щось робити, аби допомагати рідному місту. Так він відкрив гуманітарний штаб “Підтримка Мелітополя”, як зазначає, "під носом в окупанта":
— 27 лютого, коли припинилися вибухи та стрілянина, я вирішив піти до мого університету, де я працюю і на власні очі побачив мародерство. Люди грабували такі магазини як “АТБ”, з “Фокстроту” техніку тягнули, залазили в офісні приміщення, витягували ноутбуки, меблі. Я зрозумів, що ми вже в ізоляції, і скоро, з таким розвитком подій, людям не буде вистачати їжі та інших необхідних речей. Я ніколи не був волонтером, але в мене якось спрацювало, що треба щось робити, і я вирішив, що треба організовувати штаб допомоги в Мелітополі, я подзвонив знайомим, підприємцям, хто хотів долучитися.
У квітні задля власної безпеки та безпеки своєї родини Валерій Газаєв виїхав з окупованого Мелітополя. Серед причин була також необхідність займатися волонтерством, аби допомагати мелітопольцям, які лишилися в окупації:
— Раніше виїжджали через Молочанськ, через Токмак, зовсім іншими маршрутами, через села, де жодного знаку немає, і навігатор не працював, бо зв'язку не було, бо якщо ти не знаєш дорогу, то шансів, що ти доїдеш до Запоріжжя не було, і люди, які не знали дорогу, вони їхали самотужки, вони проїжджали через 30 блокпостів і блокпости були дуже-дуже різні, з різними настроями, і з різними людьми, які там стояли. Не всі доїжджали. Ми виїхали з перевізником, з професіоналом, ми проїхали всього 10 блокпостів, по найкоротшому маршруту. Вартість виїзду була такою: якщо їхати в машині з ним (з перевізником), то це коштувало 100 доларів на той час, у квітні, якщо їхати на своєму авто з ним в колоні — це було 200 доларів з авто.
Виїхавши до Запоріжжя, Валерій Газаєв не повертався до тренувань ще протягом п'яти місяців:
— Але потім я пішов в спортзал, не від того, що мені хотілося готуватися до командного чемпіонату світу, чи, що мені залишилося зовсім трішки до Заслуженого майстра спорту, а пішов, бо почала боліти спина, бо ми всі спортсмени, і нам не можна в одну мить кидати заняття спортом, то і пішов, аби, так би мовити, поправити здоров'я. Я за два місяці набрав форму. В цьому році командний чемпіонат світу був в Німеччині в кінці жовтня і я підготувався. Ми з командою посіли друге місце у напруженій боротьбі й мені цього вистачило, щоб досягти своєї цілі — отримати звання Заслуженого майстра спорту.
На сьогодні волонтерський фонд “Підтримка Мелітополя” видав близько 70 тисяч продуктових наборів в Мелітополі. Після розстрілу автоколони в Запоріжжі в кінці вересня, гуманітарну допомогу вже не передають до міста, пересилають гроші, за які закуповують все необхідне безпосередньо в Мелітополі та формують “коробки” з допомогою.
На початку роботи фонду, також приймали та заселяли людей з Маріуполя:
— Збираємо гроші тут, у Запоріжжі, і не тільки тут, а й по всьому світу, а найбільше закуповувати ліки та продуктові набори, нам допомагають такі країни як Ізраїль, США, Південна Корея, Грузія, Польща. Ми вели списки по видачі цих наборів. Раніше раз на тиждень видавали, також доставляли людям одиноким, з інвалідністю і видавали дітям від 3 до 16 років, але зараз через фінансові труднощі ми зосередилися на доставці продуктових наборів для людей з інвалідністю і людям похилого віку. За мелітопольськими цінами вартість одного продуктового набору — 400-450 грн.
Зараз на меті у Валерія Газаєва — продовжувати роботу волонтерського штабу, забезпечувати мелітопольців всім необхідним, а також представляти Україну, Запоріжжя та Мелітополь на спортивній арені.
Читайте також
ДБР розслідує, чому РФ вдалося швидко окупувати південь України — очільник СБУ
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
