Підсумки театрального року в умовах воєнного стану. Як працювали театри? Чи вдавалося випускати прем'єрні вистави? Які театральні напрямки і жанри нині найбільш популярні? Про все це слухачам Радіо Культура розповіла театрознавиця, голова експертної ради Всеукраїнського фестивалю – премії ГРА Ольга Стельмашевська.
Як театри пройшли початок війни?
Креативні індустрії завжди були попереду планети, попереду всього – і театри оговталися швидко. Вони перетворилися на певні волонтерські хаби, спустилися в підземелля. В театрі Курбаса було облаштоване житло для людей. Всі працювали для переселенців. Хтось виїхав за кордон і там продовжував свою діяльність волонтером.
Театри були загартовані пандемією, тому частково були готовими до надзвичайних ситуацій. Були і репетиції по зуму, і читання. З'явилося багато нових молодих драматургів. Писалися тексти як реакція на перші дні війни, на психологічний стан.
Чи стали театри сміливіше працювати з новими образами?
Це була певна лабораторія. Драматургу треба було знайти слова, щоби описати те, що описати неможливо, ступінь тієї трагедії, яку ти переживаєш тут і зараз в цю хвилину.
Українська драматургія зараз має потужний сплеск. Вона пішла набагато далі – актори часто грають ті історії, які безпосередньо самі пережили. Ми часто у виставах стали чути документальні цифри. Але одночасно тут задіяні пластичний, фізичний, психологічний театри, також архаїка. І все це в сучасному світогляді. Воєнні теми — це інший рівень підходу до роботи з таким дуже небезпечним матеріалом.
Чи потрібен зараз комедійний контент?
Це необхідно. Неможливо постійно занурюватися в морок жаху. Українці завжди оптимістичні. Ми маємо перемогти будь-що. Комедії мають бути обов'язково. Якщо ми не будемо посміхатися, ми не зможемо рухатися далі. Навіть граючи комедію, ми граємо в ім'я тих людей, які загинули заради нас. Війна закінчиться – вона має закінчитися"
Є вистави, які варто показувати за кордоном?
У Європі був місяць українського театру, але в організації гастролей нам необхідна допомога. Театр зараз дуже важкий в плані виїзду – треба допомагати робити великі гастролі, бо це важко.
За кордоном сприяють нашому приїзду. Але ми не повинні виїжджати за кордон із простягнутою рукою. Ми маємо себе презентувати всіма своїми виставами, нашими режисерами. Щоб після війни до нас приїхали всі світові режисери, які досі сюди не потрапили. Бо ми європейський театр. А театр — це масштаб. Тому тут потрібна допомога держави. Треба вивозити великі вистави. І привозити те, чого Європа ще не бачила. Але вона вже бачила вистави країни-агресорки.
Всі вже знають, що таке український театр. І не запитують про це. Ми маємо стати повноцінними партнерами європейських театрів.
Вимушеність виїзду деяких митців дає можливість прорости там українським паросткам. За кордоном було поставлено близько 35 вистав. Туди виїхав потужний український десант драматургів. Попереду всіх перебуває Німеччина, де представлено 12 вистав. І про це треба говорити.
Про російську мову у виставах
Завжди важливі історичні справи робляться тихо. Я була вражена українською мовою артистів колишнього російського театру. Академічний драматичний театр імені Лесі Українки таким чином позбувся свого російського минулого – це знаково і символічно.
У Дніпрі зняли 29 вистав російською мовою. І робили прем'єру за прем'єрою. В Одесі так само перейшли на українську. У Харкові ще тримаються за російську.
Драматичний театр імені Лесі Українки надав майданчик іншим театрам. У нас відбувся такий собі національний роумінг в театрі. Солідарність, яка має бути тут.
Перед війною ми говорили про присутність російської мови в культурі. Після війни в нас дуже багато роботи. Бо є досі люди, які і зараз інакше говорять. Треба буде після війни ставити питання руба.
Скільки театральних діячів на фронті?
Багато їх. І багато ми втратили: Паша Лі, Оксана Швець, Олександр Шаповал, Володимир Ковбель, Олег Бобало, Вадим Хлуп'янець, Олександр Снігуровський. Багато технічних працівників загинуло. Утім, всі вони взяли зброю і стали до лав ЗСУ. І захищали та захищають зараз мирний театр. Вони можуть найкраще розповісти нам всім про код нації, про те, за що ми воюємо і за що гинемо там.
Росіяни розв'язали війну проти європейського театру. Дикуни проти цивілізації.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
