Після повернення в рідне село на Херсонщині, Олег та Наталя намагаються врятувати те, що залишилось від їхнього житла та господарства. До початку повномасштабної війни сім’я займалась бізнесом, який знищили російські снаряди. На вулиці, де мешкає подружжя, у селі Посад-Покровське, їхній будинок єдиний, в якому можна жити.
Про те, як почалася війна та яким стало Посад-Покровське після російських обстрілів, кореспондентам Суспільного розповіла місцева жителька Наталя.
За словами Наталі, з 14 березня почалися постійні обстріли села.
"І гради, і авіабомби скидали, і все було. Тоді була евакуація два дні. Евакуація, але багато хто не знав, тому що вже не було світла. Ми не знали, що евакуація. Ми тут на трасі, одна наша сім’я залишалась — я, чоловік і дитина", — сказала Наталя.
Під час одного з обстрілів касетним снарядом вбило сусідську дитину.
"Батьки у погріб забігли, дитина остання бігла, 12 років хлопчику. І оце саме в їх двір кинули снаряд. Касети почали розриватись. Хлопчику відірвало голову. Батьки затягнули хлопчика у погріб, всю ніч там із хлопчиком були і на другий день не могли до кладовища дістатись, аби хоч якось прикопати дитинку. Самі потім виїхали", — пригадала Наталя.
Настав момент, коли подружжя вирішила евакуюватися.
"То наш зять, старшої доньки, приїхав нас забрав. Каже, що в селі нема вже нікого. Я не вірю, не знаю, що робити. Він каже, що була два дні евакуація. Вже в той день осколки ось в городах. Уже ми, дитина з нами на руках, бігали", — розповіла Наталя.
Повертались 13 листопада, коли українські війська просунулись у бік Херсона. Побачили, що з п'яти будинків їхній побитий, але не горів.
Більшість речей у хаті зіпсовані обстрілами та дощами.
"Пральна машинка простріляна, погнила вона, мабуть, і не робоча вже. І там, і в залі простріляні і стіни, і все, покриття позгнивало, це все бовтається, це вже не меблі, все зіпсоване і диван згнив", — каже жінка.
Постраждала і дитяча кімната.
"У нього улюблений колір зелений, купила шпалери, тільки восени поклеїла дитині. Дірки — небо світилось, пообсипалось все, диван згнив, взагалі все згнило. Є можливість, дощу нема, я потихеньку від скла, від шиферу руками прибираю", — розповіла Наталя.
Разом з будинком подружжя відновлює теплиці, які давали прибуток у мирний час.
"Там перебито, теплиця ця залишилась. Тут у нас м’ята, більша частина засаджена, ми влітку на моря, на мохіто, у нас приїжджали клієнти забирали, продавали, торгували", — пояснила Наталя.
Серед побутових проблем, каже жінка, дошкуляє відсутність води.
"Ми тільки приїхали, води з собою привезли, а не митись, руки помити. Оце чоловік сидів із пляшечкою зі свердловини, а свердловина 35 метрів і оце він воду набирав у відеречко, щоб руки помити й помитись", — розповіла Наталя.
Станом на 19 грудня родина не вирішила, де буде зимувати.
"Невідомість, чи будуть щось робити. Село на 100 відсотків, можна сказати, зруйноване. Підстанція на 100 відсотків зруйнована, в такому стані ми зараз. Невідомість, за що жити, де робота, що робити. Їхати не хочеться, ми тут народились", — сказала Наталя.
Читайте також
- Село-привид. Потьомкине на Херсонщині зруйноване після російської окупації
- Понад 1000 обідів. На Миколаївщині волонтери два тижні готуватимуть для жителів деокупованої громади
- Жителі Олександрівки, що на Херсонщині, розповіли про життя в окупації.
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.
