Солдат ЗСУ Сергій Герцун з Вінниччини на війну пішов третього березня. Каже, воює, аби його діти та рідні ніколи не жили як раби під диктатурою Росії. Як зустрічали ЗСУ на Херсонщині, що розповідали місцеві про окупацію, про вивезення проросійських херсонців і херсонських кавунів, про жителів Чорнобаївки, котрі спалили російський стяг, а також про чорнобаївський аеродром після обстрілів — захисник розповів Суспільному.
Для мене війна розпочалася з перегляду новин і тоді я зрозумів, що не можу сидіти на місці. І тоді я вирішив, що маю іти боротися з ворогом. Щоб мої діти не були рабами.
Визволення Херсонщини
"Тривало визволення досить довго, якби ми не намагалися взяти їх в "кільце", вони це розуміли і готувалися залишити територію Херсону. Бо якби ми їх взяли — вони були б відірвані від своїх. Десь вони тікали, десь залишили вже давно свої позиції. Але були й такі, які не встигли покину Херсонщину, бо їх забули. Херсонські кавуни ми так не скуштували тому що росіяни вивозили на свої території, тому навіть місцеві не куштували. Навпаки, ми ділилися своїми пайками з місцевими", — каже захисник.
Визволення Чорнобаївки
"При підході до Чорнобаївки, ворога там не було виявлено. Росіяни залишили лише техніку, кидали її і бігли. У Чорнобаївці вони планували дуже довгий час знаходитись, тому що в бліндажі навіть обладнали все кондиціонерами. Коли ми вже зайшли в Чорнобаївку місцевих настільки переповняли емоції, що навіть чоловіки плакали і говорили про те, як довго нас чекали.
Місцеві розповідали, що був терор. Росіяни заходили в кожний будинок і запитували чи там є військовослужбовці, шукали проукраїнських. В Чорнобаївці росіяни жили на фермах, жили в окопах, в аеропорту. Вони патрулювали місто.
Коли ми зайшли перших три дні не було зв'язку взагалі, води, світла, мобільні вишки все було знищено. За словами місцевих, ЗСУ по окупантах в Чорнобаївці вдарили 33 рази. Наша артилерії била дуже влучно, саме там де вони базувалися. Прапор росіян нам дали місцеві і ми його спалили. Вони його просто зірвали, коли побачили, що загарбників більше немає".
"Найважче — невідомість"
"Було важко не розуміти, що де робиться, скільки часу це все буде тривати. Був момент, коли ми залишалися без води та їжі. Тому, з кожною краплею води розумів — ти не можеш використовувати воду для особистої гігієни, бо потрібно протриматися якийсь час.
Були моменти, коли думав, що не виживу. І я вже змирився тоді з тим моментом. Але у мене діти, дружина вдома і я розумів, що я не можу їх підвести. Я почав багато молитися, і вірю, це дійсно допомагає. До Нового Року ситуація на півдні покращиться".
Читайте також
- У Вінниці розробили правила поведінки в “пунктах незламності”
- "Тепло від дому до окопу": 50 громад Вінниччини передадуть буржуйки захисникам
- "Закупили генератори, подовжувачі, обігрівачі, чай та каву", – як працюють пункти незламності у Вінниці
