Євген Бевзенко — співзасновник Волонтерської бригади швидкого реагування. Після звільнення Київщини від російських окупантів він допомагав розбирати завали зруйнованих будинків. З жовтня чоловік виготовляє печі та газові балони, а його дружина Марина готує. Все це вони відправляють на передову для українських бійців. Суспільне поспілкувалося з подружжям про їхню волонтерську діяльність, буржуйки, свічки та тушонку для військових та про те, чи зменшився волонтерський рух за дев’ять місяців повномасштабної війни.
Як все починалось
Євген Бевзенко у 2014 році з початком російської агресії на Донбасі вступив до лав Збройних сил. До 2015 року воював в районі Дебальцевого. Після повернення чоловік отримав земельну ділянку в Борисполі, почав зводити будинок. Проте, каже, все змінилося 24 лютого 2022 року.
"Я працюю в аеропорту. Помітив, літаки перестали літати, якось тихо стало. Мені здалося, навіть в повітрі був якийсь запах смерті. Вночі 24 лютого я навіть не закрив вікно, хоч і було холодно, щоб можна було почути обстріли. Коли почув, почав кричати: "Повітря! Повітря!". І ми в тому, в чому були, побігли в погріб. Пересиділи. Потім дружину з дитиною відвезли на захід України, а я повернувся і вступив в лави територіальної оборони. Я продовжую там бути, в резерві, тому що беру активну участь у волонтерській діяльності", — розповідає Євген.
У квітні, коли населені пункти Київщини були звільнені від військ РФ, Євген Бевзенко створив Бориспільську бригаду швидкого реагування. Волонтери допомагали розбирати завали зруйнованих будинків в селах Броварського району.
"Спочатку це були друзі, знайомі, по 5-10 людей їздили в деокуповані села, залишали контакти старостам, просто на огорожах розклеювали повідомлення. Так все це почалося і майже до кінця осені їздили й розбирали руїни. Село Русанів ми повністю розібрали, село Світильня, в Перемогу їздили, в Бобрик. Наразі майже все ми там розібрали. Сказали, немає об'єктів, які потребують нашої допомоги", — каже волонтер.
З жовтня чоловік почав виготовляти для українських військових буржуйки та газові балони. Першу піч зробив зі свого старого бойлера. Її передали силам ППО і замовили ще 12 таких печей. Тоді волонтер звернувся по допомогу до місцевих. Ті почали приносити відпрацьовані бойлери та газові балони. За місяць чоловік виготовив 7 буржуйок.
Читайте також: Житло припинило своє існування. Як відбудовують знищені російськими обстрілами будинки
Як робити буржуйки
До 10 жовтня, розповідає Євген, вистачало двох днів, щоб зробити одну піч. Тепер, коли є перебої з електрикою, це займає трохи довший час.
"Технологія така: якщо це з бойлера, то обрізається його кожух, зрізається утеплювач, знімається дно, верх. Наварюється товстий плаский метал, щоб на цій поверхні можна було приготувати їжу, труба для відводу диму, в залежності від технічних умов або зверху, або збоку. Приварюються ніжки, вирізаються двері, робиться піддувайло, зачищається все, фарбується жаростійкою фарбою, обжигається. Випробовується, якщо це якийсь новий варіант, щоб вона не диміла. Купується на це комплект димохідних труб і все, як-то кажуть в путь", — розповідає волонтер.
За його словами, собівартість однієї буржуйки приблизно 1200 гривень.
Забирають печі волонтери, які їздять до бійців на передову, або пересилають їх поштою. Євген каже, не знає, куди й до кого саме везуть його буржуйки: "Головне, щоб воно відіграло свою роль і допомагало приготувати їм їсти".
Люди продовжують носити старі бойлери та газові балони попри те, що попереду холодна зима. "Віддаючи кажуть: нехай я буду навіть на дровах готувати на старій печі, але ця зроблена піч хоч когось зігріє", — розповідає Євген.
Читайте також: Зима і люди. Як українці готуються до холодів в умовах війни
Газові пальники з вогнегасників
У соціальних мережах Євген Бевзенко натрапив на відео інженера з Харкова, який виготовляє газові балони з пальниками зі старих вогнегасників. Такі балони мають попит серед військових, особливо на позиціях, де відкритий вогонь небезпечний і заборонено використовувати засоби, які виділяють дим і багато тепла, зокрема в траншеях, окопах і бліндажах. А бійцям, особливо в холодну пору, необхідно просушити одяг, зігрітися і приготувати їжу.
"З Одеси люди передали вогнегасники. Ми їх переробляємо. Вставляємо новий краник, вентиль, зверху конфорку, робимо підставку. Вогнегасники мають більш товсті стінки, ніж газові балони. І вони для газу підходять, навіть якщо балони браковані. Головне, щоб різьба була ціла і все. Тільки у нас з'явилися балони, то з'явилися і люди, які хочуть їх забрати на передову", — розповідає волонтер.
На виготовлення одного балону йде півдня. Найбільше часу витрачається на майстрування підставки. Готові балони фарбуються в темно-зелений колір.
Газові балони з відпрацьованих вогнегасників — це не тільки практично, а й економно, додає волонтер. "Якщо купувати туристичні балони, які вже пристосовані для такого, то один коштує 3,5 тисячі гривень. А тут собівартість 289 гривень і 240 грн вентиль. Балончика фарби вистачає на 8 штук. Буду заправляти зі звичайного газового балона. Один такий треба заправляти двома літрами газу".
Читайте також: Швидка допомога, опікунство, рієлтор для переселенців — п’ять історій про єдність українців під час війни
Маскувальні сітки та окопні свічки
Окрім буржуйок та газових балонів волонтери Бориспільської бригади швидкого реагування плетуть маскувальні сітки та виготовляють окопні свічки.
"Ми наразі робимо сітки з фарбованого агроволокна. Така сітка більш зручна, вона легка. Спочатку робили з різної тканини, яку люди нам звозили, але вона навіть в сухому вигляді дуже важка. Я уявляю, якщо вона намокне. Тому ми перейшли на іншу тканину. Основу для сіток ми не виготовляємо, але хочемо цьому навчитися, бо її місяць доводиться чекати", — каже Євген Бевзенко.
Окопних свічок зробили вже понад 6 тисяч. Банки для них привезли із Сум.
"Це бляшанки з-під російської фарби. Шість тисяч таких банок нам віддали безплатно. Щоб зробити одну окопну свічку потрібен гофрований картон, віск та парафін. Робляться вони швидко й одна така свічка горітиме до чотирьох годин. Всі шість тисяч штук вже роздали військовим", — розповідає волонтер.
Волонтери на кухні
Поки Євген надворі майструє буржуйку або газові балони, на кухні його дружина Марина з іншими волонтерками Бориспільської бригади швидкого реагування готують для військових різноманітні страви. Двічі на тиждень на кухні збираються 5-7 жінок, щоб заквасити капусту, нашаткувати моркву по-корейськи, замаринувати м’ясо для тушонки.
"Лише за жовтень ми зробили 240 банок тушонки. Зараз 500 вже точно зробили. Тушонка насправді робиться швидше, ніж, наприклад, капуста чи морква по-корейськи. М’ясо підготувати, помити та нарізати, баночки помити, скласти туди спеції — загалом дві години, максимум три. В автоклав поставити на приготування — це десь півтори години. Потім м’ясо охолоджується. Всі задоволені, кажуть: тушонка, як вдома. Звичайно, вона відрізняється від тої, яка в магазині. Хлопці завжди просять тушонку, м'ясо. Тому що це зручно — відкрив, до каші, або в суп. Кажуть, смачна", — розповідає Марина Бевзенко.
Читайте також: "Коли ми переможемо, я приготую страву "русня під ізюмом" — інтерв’ю з Клопотенком
Про людську допомогу
Подружжя Бевзенків кажуть, волонтерство в Україні за дев’ять місяців повномасштабної війни не зменшується, а навпаки зростає. Чимало людей намагається допомогти, як може: хто продуктами, хто грішми.
"Ми людей залучаємо, дзвонимо і кажемо, що треба. Вони приходять, коробки закривають, наклейки на тушонку роблять. Приносять продукти, особливо з тих деокупованих сіл, де ми розбирали завали. Вони активно допомагають. Городину нам дають, капусту, моркву, яблука для джемів", — розповідає Євген.
"У нас відкрита карта, ми в соцмережах збираємо гроші. Жодного разу не було так, що ми сидимо і чекаємо, коли прийдуть гроші", — додає його дружина Марина.
Читайте також
Як підготуватися до опалювального сезону і де буде легше зимувати
Війна та інфраструктура: концепція екоміст для відбудови країни