З настанням холодів та через відсутність опалення люди на деокупованих територіях Харківщини потребують теплого одягу та ковдр. Чого ще потребують люди у звільнених населених пунктах, в ефірі Українського Радіо Харків розповіла волонтерка Ольга Первачук, яка представляє організацію "Бажаємо миру" .
Який напрямок вашої діяльності, які першочергові потреби?
Допомагаємо людям перш за все продуктами — хліб, продовольчі набори, куди входять макаронні вироби, тушкованка, цукор, сіль, чай, кава. Також це ліки, їжа для тварин. Засобів гігієни дуже мало, і, як правило, видається один набір на сім’ю. Тому люди весь час питають, і ми намагаємось їх забезпечити.
Також зараз дуже похолодало, багато людей потребують одягу. У нас у Балаклії є свій гуманітарний штаб, куди щоденно люди приходять за одягом, по 100-200 людей, і ми намагаємось їх забезпечити одягом. Цей одяг як привозять волонтери з інших міст, так і збирають місцеві люди і приносять нам на склад. Велика потреба у теплих ковдрах.
Яка ситуація з електрикою, мобільним зв'язком?
Мобільний зв'язок здебільшого з'являється. Електрика є не усюди. Наприклад, Гусарівка, Протопопівка, Залиман, Чепіль — там зараз світла немає. Над усуненням працюють, але дуже багато пошкоджень: стовпи лежать, лінії треба тягти.
Можливо, є потреба у продуктах — це до підприємців, які їздять, продають по області?
Так, треба, але у людей, які тут були під окупацією сім місяців, жодної роботи не було, грошей немає, все, що було, скінчилось. Деякі пенсіонери, що отримували пенсію на картки, могли її зняти, але під великий відсоток — 20-30% платити з цих копійок. Люди все витратили. Людям працездатного віку роботи немає, на жаль, тому вони всі без грошей сидять, і треба їм якось виживати.
Ви працювали також і під час окупації населених пунктів. Але ж це було небезпечно?
Так, небезпечно. Хлопці наші, які возили хліб, навіть були у полоні. За цю гуманітарну допомогу, на жаль, російські окупанти взяли їх у полон, і три дні їх не було, їх тримали у жахливих умовах.
Дуже переживаєш за людей. Буває, приїжджаєш і дивишся — люди просто у відчаї. Розбиті будинки, зруйноване життя. Ми приїхали до жінки, а в неї був будинок, а залишились одні руїни. Вона стоїть і навіть не може нічого сказати, бо в цей будинок вона вклала зі своєю мамою все життя.
Але, на жаль, поки що про відновлення житла майже не йде мови. Деякі люди втратили сенс свого життя, бо вони не знають, куди йти, що робити, як жити.
Багато у вашій команді людей?
Десь 30-40. Ми самі утворилися, в нас немає таких волонтерів, які могли б бути спонсорами для нас, хоча б на паливо. Ми шукаємо, але поки ніхто не відгукнувся.
Нам багато хто допомагає, наприклад, такі організації, як "Лікарі без кордонів", вони приїжджають, надають медичну допомогу. "Долоньки UA", волонтери харківського фонду. "Центр Святого Мартіна" зараз нам дуже допомагає, вони привозять через два тижні дуже велику допомогу — продуктові набори, теплі ковдри, буржуйки. Та багато інших.
Де вас шукати тим, хто чує нас і, можливо, потребують допомоги? Я так розумію, це стосується жителів Ізюмського району?
В нас є сторінка в Instagram "Бажаємо миру", дуже багато людей звертаються до нас саме там. Багато людей мають наші контактні номери телефонів. Ми з радістю всім допоможемо, максимально, як тільки можливо. Є ще сторінка у Telegram "Громадська організація "Бажаємо миру", але нам буде зручніше, якщо ви будете звертатися в Instagram.
Читайте також
Харківські волонтери "Олені Святого Миколая" опублікували базу бажань дітей
