90% опитаних соціологами українців, які зараз перебувають на території України, в цілому розуміють і не засуджують українських біженців у Європі. Про це свідчать результати всеукраїнського опитування громадської думки "Омнібус", проведеного упродовж 7-13 вересня 2022 року Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС).
При цьому з найбільшим розумінням респонденти поставилися до умовної “38-річної жінки, яка має неповнолітню дитину. Вони виїхали до Європи, а її чоловік залишився в Україні”. Відносно ж найгірше ставлення (серед досліджуваних категорій), якщо йдеться про “31-річного чоловіка, який на момент вторгнення був у Європі і там залишився”.
Так, соціологи сформулювали, крім загалом ставлення до українських біженців у Європі, також 4 більш деталізовані сценарії-категорії біженців, а саме ставлення до:
- “38-річної жінки, яка має неповнолітню дитину. Вони виїхали до Європи, а її чоловік залишився в Україні”;
- “25-річної дівчини, яка незаміжня та не має дітей і яка виїхала до Європи”;
- “72-річного професора, який на момент вторгнення перебував у Європі з особистих обставин і продовжив залишатися там”;
- “31-річного чоловіка, який сам живе в Україні, але час від часу працює в Польщі. На момент вторгнення був у Польщі і вирішив поки не повертатися, а продовжити працювати у Польщі”.
Кожному респонденту ставився лише 1 з 5 запитань-сценаріїв. Саме запитання для базового сценарію (ставлення загалом) було “Як Ви самі знаєте, багато жителів України через російське вторгнення виїхали закордон і стали біженцями. Деякі жителі України, які залишилися, з розумінням ставляться до біженців і не засуджують, що вони виїхали і поки не повертаються. Інші ж люди, навпаки, засмучені таким вибором і засуджують їх за те, що вони виїхали і не повертаються. А яким є загалом Ваше ставлення до українських біженців у Європі?”.
Для сценаріїв 2-5 (конкретний опис) запитання було (на прикладі сценарію 3): “Як Ви самі знаєте, багато жителів України через російське вторгнення виїхали закордон і стали біженцями. Наприклад, це стосується 25-річної дівчини, яка незаміжня та не має дітей і яка виїхала до Європи. Деякі жителі України, які залишилися, з розумінням ставляться до неї і не засуджують, що вона виїхала і поки не повертається. Інші ж люди, навпаки, засмучені таким вибором і засуджують її за те, що вона виїхала і не повертається. А яким є загалом Ваше ставлення до неї?».
У випадку всіх сценаріїв ставлення до українських біженців в Європі є досить нормальним і позитивним. Так, 75-90% українців, які зараз перебувають на території України, ставляться “з розумінням і не засуджують” їх. На загальному рівні (ставлення в цілому до біженців) 90% мають нормальне і позитивне ставлення проти 5% тих, хто засуджує їх.
Разом з цим є диференціація ставлення залежно від “додаткових фактів” про конкретну категорію біженців. Найкраще ставлення має місце до жінок з неповнолітніми дітьми, чиї чоловіки залишилися в Україні. У цьому випадку співвідношення ставлення не засуджують і засуджують – 90% до 6% практично повністю відповідає ставленню до біженців загалом. Скоріше за все, коли респонденти чують “українські біженці в Європі”, то найчастіше у них зринає образ саме жінки з дитиною, відзначили соціологи.
Дещо гіршим ставлення, якщо “прибрати” з опису неповнолітніх дітей. Так, у випадку просто жінок без дітей співвідношення ставлення стає 87% до 9%.
Далі, якщо ми говорити про чоловіків, то ставлення також стає гіршим. Навіть якщо йдеться про чоловіка літнього віку, який і до вторгнення перебував у Європі, то співвідношення становить 83% до 10%.
Відносно ж найгірше ставлення (серед досліджуваних категорій), якщо йдеться про молодого чоловіка, який на момент вторгнення був у Європі і там залишився. У цьому випадку не засуджують 75%, засуджують – 19%.
“За результатами опитувань більшість українських біженців хотіли б повернутися до України. Українське суспільство саме має бути дуже зацікавлене в цьому, щоб у певний момент біженці могли повернутися, адже крім того, що це наші співгромадяни, які заслуговують повернутися додому, це також питання післявоєнного демографічного потенціалу країни”, — прокоментував результати дослідження заступник директора КМІС Антон Грушецький.
За його словами, крім безпекових та соціально-економічних умов повернення актуальною може стати проблема подолання негативного ставлення тих, хто залишився і зараз проживає на території України, до тих, хто виїхав закордон. Причому ці наративи — “виїхали і насолоджуються Європою, поки ми тут страждаємо під обстрілами і з вимкненням світла” — залюбки транслюються російською пропагандою, яка намагається розколоти Україну.
“Зараз результати опитування свідчать, що загалом ставлення досить нормальне, що створює належне тло для поверненням (коли будуть належні умови). Відповідний наратив (що українці в Україні щиро чекають на повернення своїх співгромадян) має транслюватися на різних рівнях і для різних аудиторій. Це мають розуміти ті українці, що зараз проживають на території України. І також це мають розуміння і відчувати українці закордоном”, — сказав Грушецький.
Упродовж 7-13 вересня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки "Омнібус". Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів було опитано 2000 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.
Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% — для показників, близьких до 10%, 1,1% — для показників, близьких до 5%. За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення.
