1 листопада в Ізраїлі відбулися вибори, на яких обирали склад Кнесету (парламенту) — вп’яте за останні три з половиною роки. З 2019-го в країні не припиняється період політичної нестабільності: після того, як тодішнього прем’єра Беньяміна Нетаньягу звинуватили у хабарництві, шахрайстві та зловживанні владою, прем’єрське крісло переходило до Нафталі Беннета та Яїра Лапіда — нинішнього глави уряду. Тепер же Нетаньягу планує знову повернутися до влади і має на це великі шанси, як свідчать екзит-поли.
Для України ці вибори насамперед означають надію на більш рішучу підтримку з боку Ізраїлю у війні з РФ. Особливо — на тлі залучення Росією іранських безпілотників та дронів-камікадзе, а також повідомлень про передачу Іраном Росії балістичних ракет. Але поки сигнали зокрема про збройну допомогу від Ізраїлю більш ніж обережні. Що може це змінити і на що реалістично може розраховувати Україна — пояснює Суспільне.
Оновлені політичні розклади і пріоритети виборців
Головна інтрига нинішніх виборів — чи вдасться повернутися у прем’єрське крісло Беньяміну Нетаньягу — колишньому прем’єру, лідерові право-консервативної опозиції та очільнику партії "Лікуд". За підсумками 85% підрахованих голосів, схоже, перевага таки на його боці.
Але це ще не означає остаточної перемоги. "В Ізраїлі прем'єр-міністром стає не очільник партії, яка отримала найбільшу кількість місць у парламенті, а той, хто може сформувати коаліцію (мінімум 61 депутат зі 120)", — пояснює Суспільному Самюель Барнай, викладач Єврейського Університету в Єрусалимі та Університету ім. Бен Гуріона в Негеві, член Ізраїльської Ради із зовнішніх відносин.
Головний конкурент Нетаньягу — чинний прем’єр та лідер ліберальної партії "Єш Атід" Яїр Лапід. Швидше за все хтось із них двох отримає доручення від президента Іцхака Герцога на формування уряду. На непростий процес переговорів у кандидата є 42 дні — яких, як свідчить досвід попередніх виборів, часто не вистачає, щоб досягти згоди для запуску роботи нового уряду. Коментатори The Washington Post зауважують, що нинішні вибори, ймовірно, не стануть кінцем політичної кризи і надією на стабільність.
Проте явка на виборах лише за пів дня 1 листопада була рекордно високою за останні 30 років. Політична нестабільність безпосередньо впливає на ізраїльтян, тож вони прагнуть, аби уряд нарешті почав функціонувати повноцінно. Як свідчать результати опитування Ізраїльського інституту демократії, найбільше громадяни переймаються економічними питаннями, зокрема у своєму виборі політичних кандидатів орієнтуються на обіцянки знизити вартість життя в Ізраїлі.
Ще одна проблема, яка традиційно є принциповою для ізраїльського виборця, — врегулювання безпекових питань в контексті конфлікту між Ізраїлем та Палестиною. 2022-й вже став роком з найбільшою кількістю смертей у зв’язку з конфліктом з 2005 року. Хоча Лапід і підтримував визнання Палестинської держави, його уряд продовжував політику виселення палестинців на західному березі річки Йордан. А уряд його попередника Беннета став першим в історії країни, до якого потрапила арабська партія РААМ — втім, суперечки між ізраїльтянами і палестинцями не вщухли.
Зовнішньополітичні питання, зокрема повномасштабна агресія Росії проти України, значно менше турбує ізраїльського виборця. Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу "Українського інституту майбутнього", пояснює це тим, що від початку ця подія була сприйнята ізраїльтянами як така, що "не несе для них безпосередньої загрози", себто є другорядною.
"На початку Ізраїль хіба що намагався грати посередницьку роль. Було кілька спроб: це була радше особиста ініціатива Нафталі Беннета — вже колишнього прем'єр-міністра, який мав зв'язки з російським істеблішментом. Але після того, як до влади прийшов Яір Лапід, таких посередницьких зусиль стало менше. Можливо, через те, що новий прем'єр-міністр є радше лівоцентристом, він більш критично ставиться до Росії в цілому. Можливо, через провал цих зусиль: вони ні до чого не призвели в березні-квітні", — пояснює Ілія Куса.
Читайте також: Йому вдалося з другої спроби. Що відомо про нового прем’єра Британії Ріші Сунака
Допомога Україні від Ізраїлю
Українська влада не приховувала надій, що залучення Росією іранських безпілотників та дронів-камікадзе до війни могло б додати рішучості Ізраїлю у підтримці України. Політики натякали на ворожнечу між Ізраїлем та Іраном, яка триває десятиліттями, зокрема через те, що Іран підтримує терористичні ісламістські угруповання "Хезболла" та ХАМАС. Вони борються проти існування єдиної єврейської держави на Близькому Сході. А ще Ізраїль вважає, що іранська ядерна програма є загрозою його існуванню.
Підтримка Ізраїлем України у війні з самого початку була невійськовою — спорядження, амуніція, медикаменти і польові шпиталі, продуктові набори. При цьому Ізраїль не приєднується до антиросійських санкцій і на численні прохання про постачання Україні зброї, зокрема систем протиповітряної оборони, досі відповідав відмовами. Самюель Барнай, втім, заперечує, що Ізраїль умисно дистаніювався від війни.
"Одним із перших політиків, які намагалися негайно припинити війну відразу після початку повномасштабного вторгнення Росії, був тодішній прем'єр-міністр Ізраїлю Нафталі Беннет. Слід враховувати, що, незважаючи на те, що Беннет — релігійний єврей, він у Шабат вилетів на переговори до Росії (хоча в Шабат це категорично заборонено). Але оскільки це було зроблено заради порятунку життя людей, його не засудили навіть релігійні євреї", — каже експерт.
Одна з головних мотивацій для вкрай обережної поведінки Ізраїлю — бажання зберегти простір для співпраці з Росією у Сирії. Ілія Куса припускає, що між Ізраїлем та Росією існують негласні домовленості, які дозволяють країні завдавати ударів по іранських формуваннях у Сирії. Ізраїль ці домовленності не приховує.
"Фактично у росіян завжди були можливості цьому перешкоджати, але вони цього не робили, дозволяючи Ізраїлю стримувати Іран і бити по їхній інфраструктурі", — каже експерт. За його словами, тут спрацьовує принцип географічної близькості проблеми. Ситуація в Сирії, де перебувають іранські формування, є більш пріоритетною для ізраїльтян, ніж використання іранської зброї Росією в Україні. Водночас поява розбіжностей між Ізраїлем та Росією щодо Сирії може мати серйозні наслідки для країни.
"Через російську військову присутність у Сирії в Ізраїлю є сильне побоювання, що якщо почнеться постачання зброї та подібні кроки, Росія може намагатися збивати ізраїльських льотчиків або передавати Ірану чи ворогам Ізраїлю якісь системи", — каже Денис Длугач, представник Israeli Friends of Ukraine. Його організація напередодні виборів проводила зустрічі з представниками чинної влади Ізраїлю, аби обговорити питання України та, зокрема, ймовірного постачання зброї. За його словами, фактор причетності Ірану до війни в Україні хоч і не став вирішальним, та все ж зіграв свою роль.
"Зараз в Ізраїлі цю позицію переглядають: поки немає готовності серйозно постачати зброю, але вже пішли сигнали від партій, які перебувають в уряді, що ситуація змінилася. Певні речі вони кажуть просто тому, що зараз вибори в Ізраїлі. Але раніше вони не ризикували говорити навіть під час виборів, що можуть бути якісь зміни у політиці Ізраїлю щодо Росії", — додає Длугач. Посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук теж помітив позитивні сигнали для України, однак так само відзначає, що принаймні у розпал виборів та формування парламентської коаліції суттєвої допомоги Києву очікувати не варто.
Крім того, на рішучість Ізраїлю впливає і те, що у його відносинах з Росією вже не все спокійно. Одна з точок напруги — єврейське агентство "Сохнут", яке забезпечує зв’язки між євреями по всьому світу та займається питанням репатріації. Мін’юст Росії влітку звернувся до суду із вимогою заборонити цю організацію в країні, що спричинило дипломатичний конфлікт.
Читайте також: "Найближчі пів року зміни вектора не передбачаємо". Чого чекати Україні від політики нової премʼєрки Італії
Що хоче і що може отримати від Ізраїлю Україна
Та попри всі ці раціональні аргументи 16 жовтня від ізраїльського міністра у справах діаспори Нахмана Шая з’явилась обнадійлива для України заява. "Стало відомо, що Іран передає Росії балістичні ракети. Уже не лишилося сумнівів, яку позицію має зайняти Ізраїль у цьому кривавому конфлікті. Прийшов час Україні отримати військову допомогу, як вона її вже отримує від країн США та НАТО", — писав Шай.
"Так, Нахман Шай виступив за посилення підтримки України. Проблема в тому, що він — депутат від партії "Авода" (лейборист), а вона сьогодні вкрай нечисленна. Також на підтримку України виступала партія "Мерець" (соціал-демократи), але й вона — одна з малих партій у Кнесеті. Прем'єр-міністр Яїр Лапід також є прихильником підтримки України в рамках західної проукраїнської коаліції "Рамштайн" та в координації зі США", — каже Барнай.
Правда, після заяви Шая хіба що активізувалася співпраця між розвідками Ізраїлю та України (хоча потім у Міноборони України і цю інформацію спростували), а про військову допомогу інші ізраїльські посадовці висловилися цілком однозначно.
"Ми співчуваємо стражданням українського народу. Ми хочемо знайти рішення, щоб завершити цей конфлікт і, звісно ж, ми підтримуємо територіальну цілісність України. Тож наскільки далеко ми можемо зайти у постачанні нелетальних засобів, ми це робитимемо", — заявив у інтерв’ю CNN 26 жовтня президент Ізраїлю Іцхак Герцог. Однією з причин того, чому країна не може передавати зброю Україні, він назвав той факт, що деяка ізраїльська зброя "навіть не має експортної версії", та ще є острах, що ізраїльські технології "потраплять у руки ворогів". Голова міноборони Ізраїлю Бені Ганц взагалі виключив поставки зброї Україні.
Попри це міністр оборони України Олексій Резніков у розмові з Haaretz окреслив програму-максимум допомоги, на яку очікує Україна від Ізраїлю: "Ми знаємо, що Ізраїль має й інші хороші системи повітряної оборони, розраховані на всі дальності, малі і великі. Нам також потрібні локаційні системи, здатні виявляти ворога та забезпечувати нас інформацією про нього. Потреба в цих системах обумовлена характером військових дій, які Росія веде проти нас".
Від початку війни найбільше обговорювалося отримання від Ізраїлю "Залізного купола" — комплексу протиповітряної оборони, розробленого спільно зі США. Втім, за словами Ілії Куси, "Залізний купол" не врятує від геть усіх видів озброєнь, які Росія застосовує проти України.
"В Ізраїлю є більш новітня технологія — система "праща Давида". Ось вона може бути цікавою. Крім того, Ізраїль може бути зацікавлений в тому, щоби її випробувати в реальних бойових діях, бо в них не було такої серйозної нагоди", — каже Куса.
Посол Євген Корнійчук радить більш реалістино оцінювати військовий арсенал Ізраїлю, яким країна могла б поділитися: за його словами Україна його надто переоцінює. Цієї думки дотримується і Куса. Він відзначає, що ізраїльська зброя справді високотехнологічна, однак не зовсім відповідає потребам України — і кількісно, і якісно. Вона радше призначена для боротьби з невеликими терористичними угрупованнями, а не для ведення класичної конвенційної війни.
"Ну і в Ізраїлю не так багато зброї. Це не Чехія, Словаччина чи Польща, які мали старе радянське озброєння — тобто у них було що віддавати. І у них є стимул віддавати, тому що вони отримують натомість нові західні озброєння від Німеччини, Франції чи США. В Ізраїлю немає такого: у них усе озброєння є високотехнологічним, точковим, його не так багато, тому що воно розраховано на потреби, які є в Ізраїлю, а не на потреби воювати з ядерною Росією, її мільйонною армією", — додає експерт.
"Одна батарея системи "Залізний Купол" коштує 50 мільйонів доларів. Одна ракета для неї коштує 90 тисяч доларів. В Ізраїлі розгорнуто приблизно 10 батарей. Вони не покривають 100% території і дають не 100%, але хороший результат (ураження близько 90% цілей). Проте площа Ізраїлю дорівнює приблизно площі однієї області України. Порахуйте, скільки батарей треба Україні, щоб прикрити хоча б столицю, обласні центри та критично важливі об'єкти. До того ж, така зброя не валяється в Ізраїлі на складах. Її ще й потрібно виготовити. Крім того, треба мати високопрофесійні кадри. Що з усього цього є в Україні? Це, очевидно, риторичне питання”, — говорить Самюель Барнай.
Читайте також: IRIS-T для ЗСУ. Що відомо про німецький комплекс ППО
***
Ілія Куса зауважує, що поки зарано прогнозувати, як результати виборів позначаться на підтримці України. Важливо не лише знати, які політсили отримали більшість голосів, а й те, як саме виглядатиме парламентська коаліція. Денис Длугач зауважує, що наразі позиція ізраїльського уряду та суспільства щодо постачання Україні зброї переважно збігається:
"Суспільство на фундаментальному рівні займає позицію за Україну. Але воно слухає, що їм кажуть політики. Якщо політики кажуть, що постачання зброї може бути небезпечним, люди теж кажуть: давайте цього не робити. Якщо більшість політиків почнуть казати, що це можливо і ми можемо це робити без зайвих ризиків, тоді усі скажуть: “Окей, ми можемо робити більше", — говорить Длугач.
Азріель Бермант, старший науковий співробітник Чеського інституту міжнародних відносин (IIR), у коментарі Суспільному відзначає, що наразі є низка факторів, які можуть спонукати Ізраїль до більш рішучих дій. Наприклад, якщо Росія вдасться до "чогось надзвичайного".
"Може бути таке, що залишатися осторонь і далі виявиться для Ізраїлю нищівною позицією. Також американці можуть натиснути на Ізраїль. Уже лунають аргументи, що, залишаючись нейтральним, Ізраїль шкодить собі. Ізраїль як країна, яка сама страждає від тероризму і попереджає увесь світ про іранську загрозу, з одного боку хотів би, аби увесь світ зважав на ті небезпеки, які спричиняє "Хезболла" та Іран. Відповідно і сам Ізраїль мусив би щось вдіяти, якщо іншим країнам загрожують терористичні режими", — каже Бермант.
Читайте також
"Країна та армія "натівського" стандарту": 5 питань про заявку України на вступ до НАТО
"Росія не може накласти вето на правду" — Саманта Павер про війну та програми допомоги українцям
Видалити "ракову пухлину". Чи можна виключити Росію з Радбезу ООН
Проросійські більше не перші. Як Латвія обрала новий парламент і чого від нього чекати
