Роман Сергія Жадана "Інтернат" припаде до душі тим, хто прагне в контексті всіх подій, що відбуваються наразі в Україні, зрозуміти мешканців донбаського регіону й атмосферу, у якій вони жили, починаючи з 2015 року. Саме цей роман цього разу радить почитати докторка педагогічних наук, професорка кафедри української мови і літератури НУЧК імені Т.Г. Шевченка Ольга Лілік.
Далі – з її слів
Головний герой роману – Паша, учитель української мови з прифронтового містечка на Донбасі. Він змушений перетнути лінію розмежування, щоб забрати свого племінника з інтернату. Звичайна поїздка перетворюється на своєрідний квест, тривалістю в декілька днів: Паша бігатиме під кулями, ховатиметься від обстрілів, втікатиме від здичавілих псів, кілька разів ночуватиме на вокзалі поміж сотень інших людей, грітиметься в розбомблених будинках і чужих домівках, триматиме за руку бійця, який стікає кров’ю.
На мою думку, роман Сергія Жадана "Інтернат" має чимало спільного з романом Івана Багряного "Людина біжить над прірвою", де архітектор Максим Колот в умовах радянсько-німецької війни 1941 року, долає довгий шлях додому.
Різниця між героями полягає в тому, що Максима Колота переслідують і радянські, і німецькі агенти за його проукраїнську позицію, а Пашу можна схарактеризувати як маргінала, тобто людину, що займає якусь межову, невизначену позицію: його не цікавить "вся ця політика", він просто "робить свою роботу", тобто навчає дітей української мови, але цією мовою й культурою, як і подіями в країні, не переймається.
Він не звик брати відповідальності ні за свій клас, ні за своє життя, ні за свою родину. У широкому контексті він є узагальненим образом, у якому більшість із нас могла б до певного моменту впізнати себе.
Саме тому роман Сергія Жадана "Інтернат" – це книга про метаморфозу головного героя. Про те, як небезпека та загроза життю відкривають нові грані особистості, формують характер.
Варто також зазначити, що події в романі розвиваються повільно, тут відсутня гостросюжетність, супергерої, спецефекти, а вся увага читача зосереджується на відчуттях, запахах, кольорах, які сприяють формуванню уявлення про реальну ситуацію на Донбасі в 2015 році.
Цей роман змушує кожного замислитися про власну життєву позицію і причини ситуації, що склалася. Це книжка про любов і відповідальність, а також про дорослішання в умовах війни. А окрім того, про відчуття дому й цінування повсякденного рутинного життя, яких нам усім зараз не вистачає.
Читайте також
Що почитати? Світлана Тараторіна "Лазарус"
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.