Замість будинків та квартир – маленькі кімнати в гуртожитку, так живуть пів сотні переселенців, для яких Черкаси стали тимчасовим прихистком. Волонтери забезпечують їх їжею, засобами гігієни та побутовою технікою, розповіла Суспільному волонтерка Лідія Сидорчук.
Коли людина втратила все і приїжджає в чуже місто без нічого з однією валізою, то їй важлива будь-яка допомога, зазначила пані Лідія. Навіть елементарні речі допомагають освоїтись на новому місці та швидше адаптуватись, пояснила вона:
"Навіть якийсь мийний засіб, або рушник, який вона може забрати із собою потім додому, це їм важливо для стабілізації психічного стану".
З доньками та хом’яком Сімбою приїхала до Черкас жителька Краматорська пані Ганна. Планує залишитись у Черкасах та зробити в кімнаті ремонт, розповіла жінка. Для цього вже придбала шпалери та оздоблювальні матеріали.
"Я хочу аби було затишно, щоб почуватися як вдома хоч трішки більше", – додала вона.
У Черкасах родина чотири місяці. Пані Ганна розповіла: спочатку було складно:
"Я вперше мешкаю в гуртожитку, поруч із зовсім чужими мені людьми. Перший місяць були «притирання», ми знайомились, сварились".
Та згодом, додала вона, все владналось:
"Ми навіть коли до знайомих їздимо в гості, то якось доба минає і ми вже сумуємо за гуртожитком. Якщо ми звідси поїдемо, то будемо сумувати за цією обстановкою. Тут постійний рух, завжди хтось щось робить, щось каже ".
У невеличку картату сумку вмістила 70 років свого життя в селищі Дробишеве, що на Донеччині, пані Віра.
"Все, що під руками було, згребла у сумку і поїхала. А теплі речі я тут потроху збираю", – розповіла вона.
Там у неї було два будинки, нині ж має 15 квадратних метрів у гуртожитку одного з місцевих вишів. Та цього, зазначила жінка, їй достатньо, аби тільки було спокійно.
"Коли почалася війна, ми місяць просиділи в підвалі. В мене цукровий діабет, я ледь вижила, 22 кілограми втратила не було нічого ні їсти, ні пити", – розповіла вона.
За п'ять місяців життя у Черкасах має свій графік та "компаньйона" – радіо:
"Я цілу ніч слухаю все, що розказують".
Жителька Лисичанська пані Крістіна розповіла: їжу готують по черзі, адже на один поверх – дві плити:
"Вибираємо моменти. Приготували одні, потім наступні. Вже пристосувалися, доводиться звикати до всього".
На весь гуртожиток і дві пральні машинки.
Нині, говорить Лідія Сидорчук, організація опікується 270 переселенцями, які живуть у чотирьох гуртожитках. Гроші на допомогу їм надає "Фонд Східна Європа".
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
