"Ми просто виконували свій військовий обов’язок" – ліквідатор про Чорнобильську трагедію

"Ми просто виконували свій військовий обов’язок" – ліквідатор про Чорнобильську трагедію

"Ми просто виконували свій військовий обов’язок" – ліквідатор про Чорнобильську трагедію

Минуло понад тридцять років, відколи закрили домовину над четвертим реактором на Чорнобильській АЕС. Нині про Чорнобиль відомо в усьому світі. Це трагедія. А ще трохи більш ніж чверть століття тому, це був благословенний куточок тихого українського Полісся. Про ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС кореспонденти Суспільного поспілкувалися з черкасцем Володимиром П`ятовим.

Володимир П’ятов, полковник Збройних сил України, голова районної ГО «Союз Чорнобиль України», брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Бойовий офіцер, за плечима якого Афганістан та інші локальні конфлікти, вперше опинився на горезвісному четвертому реакторі 30 квітня. І пробув там 18 діб. Потім було ще дві поїздки.

"Ми просто виконували свій військовий обов’язок", – так про ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС говорить сам Володимир П`ятов. Тоді він служив у спецпідрозіділі Комітету держбезпеки СРСР.

Фото - згадка про Чорнобильську трагедію

Фото - згадка про Чорнобильську трагедію

Ці фото і ще кілька пожовклих документів, – все, що залищилося з 1986-го, решту віддав до музею. До зони відчуження, Володимир П`ятов поїхав, коли йому було 25. Спочатку, каже, їх підрозділ перевіряв, чи не був вибух спланованим.

– Дивилися, щоб не було залишків жирових, що могло бути основою для тротилових еквівалентів, могло призвести до вибухів. Однак цього не знайшли, тому відкинули версію, що це була диверсія, – розповів Володимир П’ятов.

Володимир П'ятов з онуком

Володимир П'ятов з онуком

Тоді, розповідає чоловік, була, така ж весна. Вони працювали на контрольно-пропускних пунктах, евакуювали місцевих. На реактор Володимир П’ятов підіймався понад сотню разів.

– Де лопатами, де руками у резинових рукавицях скидали уламки асфальту, гранитні обломки, графітні. Робили ми по 40 секунд. Бо падали з ніг, фонило звідти по 4-5 тисяч рентген. Таке враження було, коли виходиш за стіну, що тебе збиває тепловою хвилею.

Найбільше звістка про поїздку на ЧАЕС шокувала маму, говорить черкасець. Вберегли від радіації Україну й світ, каже, спільними зусилями військові, медики і всі небайдужі.

– От гражданським більше честь і хвала. Ми люди військові, нам сказали – ми виконували. А скільки жінок було , Чорнбильський мурашник. На 400 столів – це ліківдаторів кормили дівчата, близько 40 кухарів, офіціантів осіб 200 – це все дівчата, вони молоді і навіть вагітні були.

Робили ми по 40 секунд. Бо падали з ніг, фонило звідти по 4-5 тисяч рентген.

Торік чоловік вперше за тридцять років знову поїхав до зони відчуження.

– Там знайомий кожен крок, але багато змінилося – минуло більше 30 років, то я скажу чесно, душа боліла, набігали сльози. Хто там не був раніше, на реакторі, ми показували, де друга лінія, де 7-ий горизонт. Згадували, як ми ходили туди.

Нині Володимир П`ятов працює в обласному військоматі. Вдома вирощує городину, виховує внуків. Вірить, така катастрофа більше не повториться.

Авторка Ольга Котляр

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди