Під час ракетного обстрілу автоколони під Запоріжжям загинула волонтерка Центру взаємодопомоги, 37-річна Галина Задорожна. Вранці 30 вересня жінка перебувала у приміщенні для матерів із дітьми, що на початку літа облаштувала для переселенців на авторинку.
Кореспонденти Суспільного Запоріжжя поспілкувалося з родичами та друзями загиблої волонтерки.
Шостий день поспіль від авторинку в напрямку непідконтрольної території не вирушають колони машин. Після обстрілів 30 вересня пункт відправлення й ринок зачинили на невизначений термін.
Від дитячої кімнати на авторинку залишилися розбиті вікна, розкидані по підлозі іграшки. 30 вересня сюди, як завжди, з самого ранку прийшла волонтерка Галина Задорожна.
Під час удару першої ракети вона роздавала людям чай. А від вибуху другої загинула:
"Коли був перший прильот, Галочка ще була жива. Я їй почала дзвонити, але вона трубку вже не підіймала. На 10 дзвінок, вже був другий вибух, підняв трубку Галин чоловік і сказав, що Галі більше немає", — розповідає колега Галини, волонтерка Запорізького центру взаємодопомоги Любов.
Чоловік Галини Віктор Задорожний каже, тоді був з дітьми. Про смерть дружини дізнався від чужої людини:
"Вибухи почув. Спочатку побіг до дітей, дивлюся: все в порядку. Взяв телефон. Їй дзвоню, а слухавку бере якийсь чоловік і каже: вона лежить без тями на асфальті. Я одразу поїхав туди, приїхав, але вона вже була мертва. Сказали мені медексперти, що то одразу — уламок, шия, асфіксія, і померла одразу".
Створити дитячу кімнату в місці, куди щодня приїжджають родини, Галина вирішила навесні. Облаштувати її допомогли інспектори ювенальної поліції та інші волонтери, зазначає чоловік:
"Побачили, що там дуже багато людей чекають із дітьми на виїзд і Галя каже: "Ну як так, діти на палетах сплять, граються у пилюці. У них, навіть, немає якогось дитячого куточка".
Влітку дитяча кімната прийняла перших відвідувачів:
"Я привезла багато іграшок. Галя привезла памперси, суміші. Тобто з нуля до трьох років матусі з дітками могли гратися, а потім ще й додались інші — до 12 років", — каже Любов.
"І вона кожного ранку приходила й відчиняла. Прибігали дітки, питали в неї, чи можна взяти іграшки погратися. Навіть, коли хтось залишався надовго, ніде було переночувати, вона, добра душа, могла відчинити й сказати: "Поспіть тут, на диванчику, зранку я прийду", — розповів Віктор.
Допомагати переселенцям Галина та її друзі взялись ще в лютому, згадує її подруга. Розвозили по адресах продукти й предмети першої необхідності. Згодом утворили в місті Центр взаємодопомоги.
Волонтери щоденно чергували на авторинку, звідки автівки вирушали на непідконтрольну територію і назад:
"Галя надавала чай, каву. Це все було прямо на авторинку. Всі, хто підходив до Галі, вона їх розміщувала, допомагала їм знайти житло".
Поруч із Галиною завжди був її чоловік Віктор:
"Вона була дуже активна, дуже весела, завжди посміхалася. Світлішої людини я в житті не знав, скажу вам чесно. Ми 10 років прожили з нею в шлюбі, 29 вересня з нею одружилися. А 30-го її не стало".
Про смерть матері Віктор розповів синам. Приховувати нічого не став:
"Консультувався зі спеціалістами та прийняв рішення, що я все ж таки скажу правду. Це були дуже прості, тихі слова. Ми сиділи весь вечір розмовляли, обіймалися, плакали. І знову розмовляли й плакали. Потім подивилися її улюблений мультик і лягли спати".
Галину Задорожну поховали у неділю. На місці її загибелі, окрім квітів, іграшки з дитячої кімнати.
Читайте також: Військові РФ вдарили ракетами по околиці Запоріжжя, де чекала на виїзд цивільна гуманітарна колона. Загинули 30 людей
