У середу, 14 вересня, Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф відрядив в четвертий евакуаційний рейс свій спеціальний медичний автобус. До Польщі в супроводі трьох медиків поїхали шість важких пацієнтів. Звідти українці вирушили на лікування у європейські клініки. Крім того, з початку повномасштабної війни працівники львівського підрозділу медицини катастроф каретами швидких перевезли тисячі постраждалих пацієнтів з евакуаційних поїздів до львівських лікарень, а при потребі супроводжували їх до кордону для подальшого лікування.
Суспільне розпитало керівника Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Андрія Васька про медичну евакуацію – кого транспортують і як справляються з великою кількістю роботи.
Перше ТМО
Коли Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф почав евакуацію травмованих – із перших днів повномасштабної війни?
Так, ще у лютому. З початку повномасштабної війни Львів і область стала найбільшим медичним хабом, де здійснюють евакуації поранених до львівських лікарень і перевезення за кордон.
Щотижня ми евакуюємо по кілька сотень українців для подальшого лікування за кордон – як дорогами, так і залізницею. На жаль, задіювати аеромедичну евакуацію зараз можливості немає.
Скількох людей Центр вже евакуював до львівських лікарень, а потім за кордон?
Скільки загалом є евакуйованих – інформація наразі з обмеженим доступом. Щодо кількості перевезення за кордон, то це більше 3 тисяч українців.
Спочатку евакуацію проводили машинами швидкої допомоги, тепер ще й евакуаційним автобусом. Скільки таких евакуацій уже провів Центр?
Уже було чотири місії евакуаційним автобусом. У нашому розпорядженні автобус із 24 серпня. У цей день він перетнув кордон із Польщею і прибув до Львова. Два евакуаційні рейси були в межах України, а два закордонні – до Польщі.
Для України – це новий варіант надання медичної допомоги. Такого немає більше ніде, навіть в інших країнах. Існувало кілька евакуаційних автобусів, але вони були у прифронтових зонах, менші і ними оперували волонтери. Системного підходу до здійснення міжлікарняного перевезення евакуаційними автобусами не було.
Сьогодні перший з п’яти спецавтобусів має підрозділ Львівської медицини катастроф. Він може перевозити п’ять реанімаційних лежачих і до восьми пацієнтів, які можуть сидіти. Оскільки автобус має велику кількість кисневих балонів, то як реанімаційне відділення автономно може функціонувати до 48 годин. Якщо пацієнти не важкі і не перебувають на штучній вентиляції легень, термін служби і виконання завдань безперебійно може бути продовжений до чотирьох діб.
Автобус не увесь час у русі. Як визначаєте коли і куди він поїде та кого будете перевозити?
Алгоритм поїздок та перелік пацієнтів визначає МОЗ. Зокрема, у міністерстві створили робочу групу, яка комунікує з європейськими країнами і отримує заявки, де можуть прийняти певну кількість поранених українців. Це стосується як військових, так і цивільних людей. Тобто, робоча група МОЗ розглядає конкретно хто і куди може поїхати. А вже координацією та логістикою до аеропорту в Жешув займається наш Центр. Сьогодні Україна не платить за лікування громадян за кордоном.
Евакуаційний автобус дозволяє зекономити кількість "швидких". Наприклад, щоб транспортувати 13 пацієнтів потрібно було б задіяти 6-10 машин швидкої допомоги. Тоді як автобус спроможний це зробити за один рейс. Автобус може перевезти не лише велику кількість постраждалих, а й розгорнути на місці реанімаційне відділення, тобто провести нескладні операції. Це чудова оптимізація ресурсів.
Після війни автобус можна буде використовувати на деокупованих територіях, де потрібне відновлення медичної інфраструктури, чи при ДТП, обвалах будинків, надавши допомогу навіть на місці надзвичайної ситуації.
Суспільне Львів
Реанімаційний автобус – це подарунок з Норвегії. Чи вам відома його вартість?
Це надзвичайно дороговартісний подарунок, починаючи від колісної бази, і завершуючи переобладнанням реанімаційного відділення. Ціну ми не розголошуємо, але вартість автобуса коливається від 5 до 7 нових "швидких".
Хто був серед евакуйованих і чи доводилося в автобусі оперувати?
Операцій робити не довелося. Усі пацієнти були важкі, але стабільні, більшість з них потребувати інтенсивної реанімаційної терапії і її отримували під час перевезення.
Серед евакуйованих були і військові, і цивільні.
А яку категорію пацієнтів найчастіше евакуйовують за кордон?
Усе залежить від можливостей європейських клінік прийняти пацієнтів. Наприклад, один тиждень можемо везти виключно пацієнтів з кульовими пораненнями, реконструктивною хірургією чи переломами, а наступного – з опіками. Усе залежить, яка клініка дала заявку на безкоштовне лікування наших громадян за кордоном.
В які країни найчастіше евакуйовують українців?
Дуже багато наших евакуйованих потерпілих транспортували в Німеччину та Польщу. Далі йдуть Іспанія, Італія, Норвегія.
Розкажіть, як відбувається евакуація працівниками Львівського центру екстреної допомоги?
Практично усіх потерпілих транспортуємо до аеропорту в польському Жешуві – тобто працівники перетинають кордон, їдуть по території Польщі до кінцевого місця приземлення повітряного судна. Далі, закордонні медики переймають постраждалих і перевозять їх в іншу країну.
Фото: Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
А везуть пацієнтів за кордон, бо львівські клініки не справляються з такою кількістю постраждалих, не можуть надати кваліфіковану допомогу, чи щось інше?
Зазвичай за кордон евакуйовують пацієнтів, які потребують надзвичайно дороговартісного лікування. Система охорони здоров’я України на сьогодні перебуває в режимі наднавантаження. Це стосується як кількості поступлень, так і фінансової частини. На лікування пацієнтів потрібні дуже великі суми. На жаль, ситуація, яка є зараз на лінії розмежування, призводить до ще більшої кількості поранених – як військових, так і цивільних.
Ми надаємо медичну допомогу, відповідно до Міжнародних конвенцій, навіть полоненим пораненим з РФ.
Ми не веземо потерпілих відразу за кордон, такого немає – ми фактично рятуємо їхні життя у себе, робимо операції, стабілізуємо важких пацієнтів і лише потім може відбутися їхнє транспортування. Але це не стосується опікових хворих і маленьких дітей – таких стараємося відразу перевозити за кордон, бо опікова дитяча хірургія дуже складна, вузькоспеціалізована та вимагає відповідних умов стерильності. Не всі лікарні цим забезпечені, особливо ті, які є біля фронту.
У нас є ресурси, щоб лікувати потерпілих від війни українців. Та оскільки кількість травмованих постійно збільшується, стараємося, щоб високоспеціалізовану медичну допомогу, реконструктивну чи пластичну хірургію вони проводили за кордоном.
Чи бувало, що пацієнти відмовляються від евакуації за кордон?
Поїздка пацієнта за кордон відбувається за його згоди або після згоди родичів. Це свідомий вибір пацієнта. Щодо відмов, то про це нам не відомо, але, гадаю, є різні ситуації.
Наскільки велика команда Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, чи вистачає машин швидкої допомоги і яка частка з них призначена для евакуацій?
Машини швидких допомог до евакуацій задіюємо епізодично. Якихось окремих бригад чи машин у нас немає. Наприклад, щодоби на зміну заступають 140 карет швидкої медичної допомоги і певна частина з них зайнята для евакуації – колись менше, колись більше, у залежності від ситуації. Але мова йде не лише про евакуацію за кордон, наші бригади часто їдуть на залізничний вокзал і забирають потерпілих з поїзда, а далі везуть у львівські лікарні чи здійснюють міжобласні перевезення пацієнтів.
Бригади з яких районів Львівщини найчастіше долучаються до евакуації травмованих?
Зазвичай, залучаємо спеціалізовані – медицини катастроф, хоча буває по-різному. Часто, це спеціалісти з Буська, Новояворівська, Львова, Дрогобича, Самбора. Задіюємо бригади з різних районів, щоб не "оголювати" території і не залишати їх без покриття екстреної медичної допомоги. Сьогодні в країні йде війна, тим не менше у нас трапляються ДТП, пожежі, раптові зупинки серця і ми маємо надати допомогу всім.
Зараз в евакуації потерпілих нам багато допомагають міжнародні партнери, команди ВООЗ. Якщо на початках виїзди робили виключно наші бригади, то тепер 2/3 карет екстреної медичної допомоги – це іноземні карети.
Фото: Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
А яка була найбільша евакуація?
Коли у колоні їхало близько 20 карет і перевозили майже 60 пацієнтів. Були випадки, коли за день робили кілька евакуацій – одні стартували вранці, інші після обіду. Але не обов’язково, що це співпадає з активними бойовими подіями на Сході. Інколи кілька клінік одномоментно підтверджують, що готові прийняти на лікування людей, тому й веземо.
Війна приносить втому, розчарування. Як Ви та Ваші працівники з цим справляєтеся?
Команда нашого Центру від початку повномасштабної війни взяла на себе зобов’язання виконувати все можливе для наближення перемоги. Це наш невеликий вклад, хоч він не може порівнюватися із вкладом тих колег, які зараз на передовій, чи тих, хто рятує і лікує потерпілих у прифронтових зонах. Відомо про чимало випадків, коли карети швидкої допомоги розстріляли, крали, членів бригади брали у заручники. Тому наші дії з перевезенням потерпілих, у порівнянні з цим, не ризиковані.
Львівським центром екстреної допомоги забезпечено транспортування більше 200 спеціалізованих автомобілів на лінію фронту, у тому числі 50 автомобілів з балансу нашої установи ми передали військовим підрозділам. Загалом, забезпечили передачу 250 автомобілів в підтримку медичних підрозділів як прифронових центрів екстреної медичної допомоги, так і медичних військових підрозділів.
Також ми здійснюємо евакуацію поранених самостійно. Наприклад, мали поїздки в Маріуполь, "Азовсталь", де мали забрати поранених. Тоді на поїздку зголосилася дуже велика кількість наших працівників, хоч поїхало близько сотні. На жаль, евакуаційна місія так і не стала успішною – із Запоріжжя ми були змушені повернутися, бо російська сторона відмовилася передавати поранених. Проте вдалося забрали поранених з інших областей.
Чи достатньо у підрозділі медицини катастроф працівників?
Ситуація з кадровим забезпеченням у нас в нормі. На початку війни, до середини березня, за кордон виїхало не багато – у межах 60 працівників. Але їхні місця зайняли інші, у тому числі, з числа внутрішньо переміщених осіб.
Стараємося всіляко їх заохочувати до роботи – своїм власним прикладом працьовитості і відповідальності та відповідною заробітною платою. Станом на сьогодні, вона є найвищою у медичній галузі у Львівській області. Зокрема, заробітна плата у медичної сестри чи фельдшера вищої категорії становить від 15 до 20 тис. грн, у лікаря – від 22 до 28 тис. грн. Зарплата водія – від 14 до 17 тис. грн.
Коли починається Ваш робочий день і коли він завершується?
Робота служби є цілодобовою. Навіть, якщо хтось спить, то інші працюють. А мій робочий час, зазвичай, розпочинається о 7 годині ранку, а закінчується тоді, коли закінчується робота.
У своїй роботі уникаємо моментів, аби не спати більше 48 годин.
Як війна змінила Ваше життя і від чого довелося відмовлятися?
Війна змінила життя усіх. І так буде аж до перемоги. Кожному треба перезавантажитися, поїсти, відіспатися, але це все для того, аби знову продовжити рух. Нам усім варто пам’ятати, що один день затримки в тилу може коштувати на передовій тижневого відтермінування. Тому намагаємося робити все на вчора. У нас немає ні дня, ні ночі. Траплялися випадки, за добу встигали перетнути кордон з Польщею по кілька разів. Робимо все, що є в наших силах, щоб наближати перемогу.
Читайте також
"Палата на колесах": реанімаційний автобус здійснив перший рейс з евакуації поранених
