Батько Альони Циганкової Ігор Алдохін зник 13 квітня з дачного кооперативу в Чугуївському районі. Його разом з ще трьома цивільними чоловіками забрали російські військові. До цього часу донька не знає, чи живий її батько та де перебуває.
Розуміється на техніці
Ігор Алдохін зник з дачного кооперативу "Символ".
"Дачні ділянки опинилися в окупації з початку квітня. Коли ми про це дізналися, ми телефонували татові, просили, щоб він виїхав, але він відмовився — там перебувають його батьки. Коли вони самі захотіли виїхати, вже не могли. Тато казав, що їх не чіпають. Ми зідзвонювалися вранці й ввечері, якщо йому вдавалося знаходити мережу. Вдень 13 квітня він подзвонив, ввечері — ні. Я не переживала, бо зв'язку часом не було, а вийти туди, де є мережа, не завжди була можливість. Коли 14 квітня він не подзвонив, зрозуміла, що з татом щось сталося", — згадує донька.
Альона почала обдзвонювати сусідів та дізналася, що до кооперативу прийшли четверо військових РФ, накинули на голови мішки чоловікам та забрали їх з собою. Куди — ніхто не знає.
"Сусіди переповідали слова росіян, мовляв, викрадені десь недалеко, їх обіцяли повернути. Після півтора тижня, відколи батька з чоловіками викрали, російські військові повідомили, що їх перевели десь у глибокий тил. Куди — невідомо. Про причини викрадення не знаю", — говорить Альона Циганкова.
Харків'янка каже: батько знався на автівках та техніці, тож припускає, що його могли викрасти, щоб він лагодив техніку окупантів. Російські військові перебували на території кооперативу до 6 травня, каже жінка.
"Сподіваюся, що живий"
Ігор Алдохін — харків'янин, але з 2014 року більшість часу проводив на дачі, там було багато роботи, говорить Альона.
"Він ремонтував автівки, був будівельником, робив печі, каміни, міг будинок збудувати. До Харкова приїздив щотижня", — каже жінка.
Альона зверталася до поліції, СБУ, "Червоного Хреста". Циганкова каже: разом з батьком росіяни викрали її родичів Михайла та Дмитра Павленків, сусіда Костянтина Стальнова. Також з дачного кооперативу пропав Олег Зубко, але за яких обставин, Альона не знає.
"Я вже не знаю, що думати. Я ні від кого не можу отримати жодних даних. Сподіваюся, що живий. Можливо, у Вовчанську, можливо, у РФ. Я ніколи не могла подумати, що таке може статися, що наші діти можуть побачити війну", — говорить Альона.
Онук сумує за дідусем, каже: "Мамусю, не переживай, він повернеться". Ми чекаємо".
