31 рік тому в залі засідань Верховної Ради народні депутати проголосували за незалежність України. Цьому передували численні акції непокори проти тодішньої влади. За утримання та зміцнення української незалежної держави боротьба триває донині. Суспільне розповідає історії п'ятьох буковинців, які брали участь у революціях та протестах, щоб утримати незалежність.
Ланцюг єднання
У січні 1990 року українці створили "Ланцюг Єднання" — взялись за руки та живим ланцюгом з’єднали Івано-Франківськ та Київ. Буковинець Іван Гнідий їздив на акцію до столиці — тоді з області поїхало приблизно сорок людей. З собою взяли прапор, який пошили напередодні, та музикантів з Мамаївців, які вбралися в національний одяг.
На другий день перебування в Києві до них поблизу станції метро "Хрещатик" підійшли міліціонери та попросили згорнути синьо-жовтий прапор, розповідає Іван. Говорили: "Ваше свято вчора було, а сьогодні зі стягами ходити вже не можна".
"Ми, звісно, не послухалися і ходили увесь день з прапорами. У той день поєдналися українці з усієї України. Ті, які захотіли самостійної держави, захотіли бути вільними", — говорить Іван.
Прапор, який брали до Києва, Іван зберігає дотепер. Стяг тоді пошили працівниці заводу "Гравітон". Згодом його брали на мітинги в Чернівці та Вижницю.
Революція на Граніті
Цю акцію організувала патріотична українська молодь у багатьох містах України. Студенти вимагали не підписувати новий союзний договір, відправити у відставку тодішнього голову Ради міністрів Віталія Масола та перевиборів до Верховної Ради УРСР.
Чернівчанин Сергій Зарайський був учасником акції "Революція на граніті" у Чернівцях. Тоді він навчався на другому курсі історичного факультету. Каже, були побоювання, що можуть відрахувати з університету, але хотіли змін, тому ризикнули.
"Щоранку в гуртожитку через мегафони говорили, що сьогодні пар немає, що збираємось кожен біля свого факультету і підемо строєм. Ми вигукували гасла, мали плакати. Це був великий посил для міста, бо воно жило своїм життям, а студенство показувало всім, що змін можна досягти і протестами", — розповідає Зарайський.
Референдум за незалежність
Чернівчанці Лесі Федоренко було 20 років, коли відбувався всеукраїнський референдум. Щоб брати участь в акціях протесту, вона завчасно склала іспити в університеті та із групою студентів поїхала в Київ. Частину людей відправили до Харкова, іншу – в Донецьк.
Леся поїхала в Донецьк, з собою взяли приблизно 10 тисяч листівок, щоб поширювати їх серед жителів. Це робили впродовж п’яти днів до референдуму. Місцеві сприймали їх добре, розповідає Федоренко.
"Тоді не тільки мав відбутися всеукраїнський референдум, а й перші вибори незалежної України. Ми, звісно, агітували за В’ячеслава Чорновола. Розповідали про правдиву історію України, яку ми знали", — говорить Федоренко.
У день референдуму Леся разом з іншими студентами була спостерігачкою на виборчих дільницях. Тоді понад 80% жителів були за проголошення незалежності України.
Помаранчева революція
Коли розпочалася Помаранчева революція, буковинець Віктор Павлюк працював в раді міністрів Автономної Республіки Крим. Він періодично їздив на мітинги до Києва та висловлював проукраїнську позицію в Криму.
Населення півострова підтримувало акції протесту, а більшість чиновників, які були при владі, — ні, розповідає Віктор. Тоді з товаришами буковинець намагався підтримувати національно-демократичні сили, які були в Криму, однак вони були ще слабкі.
"Ми ходили на заходи з помаранчевою символікою, до нас також долучалися бізнесмени, брали стрічки. Нас розглядали з симпатією — це було викликом для кримської аудиторії", — розповідає чоловік.
Павлюк говорить, що проросійські сили в Криму на той час мали агресивне ставлення до опонентів і до кримських татар.
Революція Гідності
Чернівчанка Надія Бабинська їздила до Києва, коли у 2013 році там розпочались акції протесту. Тоді вона вела прямі трансляції з мітингів – показувала, що відбувається на Майдані.
"Це вже були "гарячі" дні, з боями, шинами, барикадами, зі смертями, на жаль, також. Але це було дуже велике єднання всіх, кому небайдужа доля країни, хто відчував несправедливість і бажання змін", — каже Надія.
Бабинська розповідає, що завдяки подіям революції в державі легше стало запроваджувати антикорупційні заходи – звітність чиновників та прозорість використання грошей з бюджету країни. Водночас були й події, які не хотілось, щоб мали місце після подій Майдану.
"Очевидно, що Росія має розвалитися. Очевидно, що вона не має перемогти в цій війні, інакше навіщо ця боротьба", — каже Надія.
Читайте також
"Захищаю ту країну, в якій живу". Етнічний молдованин з Буковини про боротьбу за Україну
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected].
